Микита Богословський – радянський та російський композитор, музикант, диригент, прозаїк. Композиції маестро, без перебільшення, співав увесь Радянський Союз.
Дитячі та юнацькі роки Микити Богословського
Дата народження композитора – 9 травня 1913 року. Він народився у культурній столиці тоді ще царської Росії – Санкт-Петербурзі. Батьки Микити Богословського ставлення до творчості не мали. Незважаючи на це, мати хлопчика володіла грою на кількох музичних інструментах, радуючи домочадців виконанням безсмертних творів російських та зарубіжних класиків.
У маленькому поселенні Карпівці знаходився родовий маєток матері. Саме тут проходили дитячі роки маленького Микити. До речі, в цей час батьки Богословського розлучилися. Він ніколи не любив згадувати про цей відрізок життя.
Мати хлопчика незабаром знову вийшла заміж. Батьківщині вдалося стати для прийомного сина не тільки хорошим татом, а й справжнім другом. Він із теплотою згадує про чоловіка. Микита завжди наголошував на тому, що з цією людиною його мати стала по-справжньому щасливою.
Кохання з класичною музикою у Богословського сталося після того, як він уперше почув твори геніального Фредеріка Шопена. У цей час молода людина вперше добровільно погоджується вивчати гру на музичних інструментах і навіть сама складає твори.
Потім настав час революції та Громадянської війни. Військовий час «пройшовся» сімейством Богословського. Дворянський маєток сімейства було спалено, а більшість родичів по материнській лінії опинилися у таборі.
Микита Богословський: навчання музиці під керівництвом Глазунова
У 20-х роках минулого сторіччя Микита починає відвідувати середню школу. Тоді ж він уперше професійно починає займатись музикою. Його наставником став Олександр Глазунов. Під керівництвом досвідченого викладача, він написав вальс «Діта», присвятивши його дочки Леоніда Утьосова – Едіт.
Вже у шкільні роки він визначився із майбутньою професією. Микита достеменно знав, що своє життя він зв'яже з композиторською діяльністю. Коли йому виповнилося 15 років, оперету перспективного композитора поставили в Ленінградському театрі музичної комедії. До речі, самого автора оперети до театру не допустили. В усьому виною – вік юного композитора.
У 30-х років молода людина з відзнакою закінчив композиторський клас консерваторії у культурній столиці Росії. Вже у студентські роки він завоював повагу серед професійних театральних режисерів, постановників, драматургів. Йому пророкували добре майбутнє, та він і сам знав, що прославитися.
Творчий шлях Микити Богословського
Перша порція популярності прийшла до композитора, коли він написав музику для радянської кінострічки. Цікаво, що за тривалу творчу кар'єру він написав музичний супровід для більш ніж двохсот кінокартин. Про нього заговорили відразу після виходу стрічки «Острів скарбів». З того часу Богословський часто співпрацював із радянськими режисерами.
Незабаром він перебрався до Москви. У столиці Росії йому вдалося зміцнити авторитет та популярність. Під час ВВВ його евакуювали до Ташкента. Тут композитор продовжував створювати зразки радянської пісенної класики. У цей час з'являється "Темна ніч" на слова В. Агатова.
Він залишив композиторську діяльність. Микита продовжив складати п'єси, оперети, симфонії, концертні п'єси. Його твори із задоволенням виконували симфонічні оркестри та камерні ансамблі. Іноді він і сам стояв біля диригентського пульта.
Коротке забуття Микити Богословського
У 40-х роках улюблениць радянській публіці потрапив під жорстку критику правителів могутньої держави. Композитора звинуватили в тому, що він нібито вигадує музику, яка чужа громадянам СРСР.
Він гідно переніс критику на свою адресу. Микита не розпорошувався на те, щоб довести значущість своєї творчості. З приходом до влади Хрущова – його становища різко поліпшилося.
Крім того, що Богословський виявив себе на музичній ниві, він займався написанням книг. Також він брав участь у створенні телепередач. На окрему увагу заслуговують гумористичні розіграші, які, до речі, стали окремою частиною його творчої біографії.
Друзі відгукувалися про Богословського так: «Життя завжди било з нього ключем. Він не переставав нас радувати чудовим почуттям гумору. Іноді Микита підбивав нас на гарячі суперечки».
Микита розігрував тільки друзів і близьких людей, які мали почуття гумору і вміли посміятися з себе і своїх недоліків. Ну а тих, хто не підпадав під ці критерії, він вважав за краще не чіпати. Богословський вважав, що сміятися з людини, яка позбавлена самоіронії – великий гріх.
Микита Богословський: подробиці особистого життя маестро
Богословський не відмовляв собі у задоволенні спілкуватися з представницями протилежної статі. За довге життя композитор кілька разів відвідував РАГС.
Перший союз виявився помилкою молодості. Незабаром парочка подала на розлучення. У цьому союзі у сім'ї народився син. До речі, первісток Богословського виявився неблагополучним. Він спився. Не доживши до 50-річчя – чоловік помер, а батько навіть не був присутнім на похороні рідної людини.
Та сама доля чекала ще одного сина Микити, який з'явився у третьому шлюбі. Молодший син композитора мав усі шанси на те, щоб прославитися і стати популярним. Він також, як і батько, вирішив пов'язати своє життя з музикою. Однак і він проміняв музику на алкоголь.
Останньою дружиною маестро стала чарівна Алла Сивашова. Вона була поруч із композитором до кінця його днів.
Смерть Микити Богословського
Його не стало 4 квітня 2004 року. Поховання тіло відбулося на Новодівичому цвинтарі.
