Nico, справжнє ім'я - Кріста Пефген. Майбутня співачка народилася 16 жовтня 1938 року у місті Кельн (Німеччина).
Дитинство Nico
Через два роки родина переїхала до передмістя Берліна. Її батько був військовим і під час бойових дій зазнав серйозної травми голови, внаслідок чого загинув в окупації. Вже після того, як війна завершилася, дівчинка з мамою переїхала до центру Берліна. Там Ніко почала підробляти як швачка.
Вона була дуже важким підлітком, і у 13 років вирішила покинути школу. Мати посприяла тому, щоб донька працювала у модельному агентстві. І як модель Кріста почала будувати кар'єру спочатку в Берліні, а потім переїхала до Парижа.
Є версія, що вона стала жертвою зґвалтування американським військовослужбовцям, і що в одній із пізніше написаних композицій йдеться про цей епізод.
Псевдонім Nico
Сценічне ім'я дівчина вигадала не сама собі. Таким ім'ям її називав один фотограф, який тісно працював з нею. Моделі сподобався такий варіант і далі у кар'єрі вона його успішно використала.
У пошуках себе
У 1950-х роках Ніко мала всі шанси стати моделлю зі світовою славою. Вона часто з'являлася на обкладинках модних журналів Vogue, Camera, Tempo та ін. Коли відомий та престижний модний будинок Chanel запропонував їй підписати довгостроковий контракт, дівчина вирішила виїхати до Америки у пошуках чогось кращого.
Там вона вивчила англійську, французьку, італійську та іспанську мови, які знадобилися їй у житті. Пізніше вона сама говорила про те, що життя посилало їй безліч можливостей та шансів, але вона з якихось причин тікала від них.
Так сталося з модельною кар'єрою в Парижі, так само повторилося з відомим кінорежисером Федеріко Фелліні. Він зняв Ніко у своєму фільмі «Солодке життя» у невеликій ролі і був готовий надалі з нею працювати. Однак через незібраність та постійні запізнення на зйомки від неї відмовилися.
У Нью-Йорку дівчина пробувала себе як актриса. Вона брала уроки акторської майстерності в американського продюсера та актора Лі Страсберга. У 1963 році вона отримала головну жіночу роль у фільмі «Стриптиз» і для нього заспівала головну композицію.
Син Nico
У 1962 році у Крісти народився син, Крістіан Аарон Пефген, який, за словами матері, був зачатий від популярного та привабливого актора Олена Делона. Сам Делон не визнавав свого кревності і спілкувався з ним. Пізніше виявилося, що й матері до дитини немає жодного діла. Вона займалася собою, ходила на концерти, зустрічі, проводила час зі своїми коханцями.
Хлопчика було передано на виховання батькам Делона, які його любили і дбали, так само вони дали йому своє прізвище — Булонь. У Ніко виникла наркотична залежність, яка, на жаль, «захопила» Аарона в майбутньому. Хоча дитина й рідко бачила свою матір, але все ж обожнювала її і любила.
Будучи дорослим, він сказав про те, що наркотики дозволяють бути ближчими до матері, вони допомагають йому проникнути в мамин світ і побути там з нею. Багато років свого життя Аарон провів у лікарнях та лікарнях і завжди негативно відгукувався про свого батька.
Музичні поневіряння Nico
Ніко познайомилася з Браяном Джонсом, і вони разом записали композицію I'm Not Sayin, яка швидко зайняла почесні позиції в хіт-парадах. Потім співачка мала роман із Бобом Діланом, але в результаті вона розлучилася з ним, оскільки роль чергової коханки їй не підходила. Далі вона потрапила під крильце відомого та скандального поп-ідола Енді Воргола. Вони разом працювали над авторськими фільмами, такими як «Дівчина з Челсі» та «Наслідування Христа».
Ніко для Енді стала справжньою музою, і він її включив до складу свого музичного гурту Оксамитове підпілля. Деякі учасники були проти такого повороту, але оскільки Уорхол був продюсером та менеджером групи, вони змирилися з новою учасницею.
У Енді Воргола було своє шоу, де також виступали хлопці. Там співачка почала виконувати головні сольні партії. Музичний колектив із Крістою у складі записав спільний альбом, який став культовим та прогресивним. Хоча багато критиків і колег говорили про цей експеримент не дуже приємні відгуки. 1967 року дівчина пішла з цього складу і зайнялася особистою кар'єрою.
Сольна кар'єра Nico
Співачка почала швидко розвиватися і вже за рік змогла випустити свій дебютний сольний альбом Chelsea Girl. Тексти для пісень писала вона сама, часто для неї створювали вірші численні коханці, серед яких Іггі Pop, Брайан Джонсон, Джим Моррісон і Джексон Браун. У платівці співачка поєднувала такі елементи, як фолк та бароко-поп.
Її називали музою рок-андеграунду. Їй захоплювалися, писали вірші, складали музику, обсипали подарунками та увагою. Був записаний ще альбом The End, але величезної популярності він не мав. Час від часу вона виконувала пісні у дуеті з іншими співаками, і деякі навіть мали популярність.
Її характер був причиною того, що найпотрібніші та найталановитіші люди уникали неї. Залежність від героїну почала віддаляти її від навколишнього світу. З нею переставали працювати музиканти, на культурні зустрічі її почали кликати ще менше. Ніко стала запальною, егоїстичною, інфантильною та нецікавою.
кінець епохи
20 років Ніко вживала героїн та інші наркотичні речовини, навіть не намагаючись звільнитися від залежності. В результаті тіло та мозок були виснажені. Якось катаючись в Іспанії на велосипеді, вона впала і вдарилася головою. У лікарні вона померла від крововиливу у мозок.
