Нана (він же Darkman / Nana) - німецький репер і діджей з африканським корінням. Широко відомий у Європі завдяки таким хітам, як Lonely, Darkman, записаним у середині 1990-х років у стилі єврореп.
Тексти його пісень охоплюють різні теми, серед яких расизм, сімейні стосунки та релігія.
Дитинство та еміграція Нана Кваме Аброква
Музикант народився 5 жовтня 1969 року у місті Аккре (Гана, Західна Африка). Його справжнє ім'я - Нана Кваме Аброква. Свій псевдонім репер запозичив із назви одного з титулів, які присуджували ганським дворянам — нана.
Хлопчик ріс у середньостатистичній африканській сім'ї тих років, у досить бідних умовах, поки 1979 року його батьки разом із сином таємно не іммігрували до Німеччини.
Музикант ніколи не розкривав подробиць цього нелегального переїзду, але з 1979 року він мешкав у місті Ганновер.
Ще в школі хлопчик зіткнувся з проблемою расизму, яка неодноразово виникала в нього і пізніше в музичній кар'єрі. Проте загалом його дитинство пройшло у досить спокійній обстановці.
Вже тоді він захопився репом, диски з яким стрімко проникали до країни зі США та мали величезний попит.
Таким чином, смакові переваги підлітка та погляд на музику були засновані на поєднанні агресивного вуличного американського репу та особистих спостереженнях щодо відносно розміреного способу життя мешканців Ганновера.
Початок кар'єри артиста
1988 року Нана закінчив школу і був перед вибором, чим займатися далі. Окрім музики, молодик активно цікавився кінематографом, тому насамперед вирішив спробувати свої сили саме там.
Через чотири роки після закінчення навчання йому вдалося знятися у своєму першому художньому фільмі Schatten boxer («Тіньовий боксер»), одразу за яким пішла і друга робота Fernes Land Paisch («Далека країна Па»).
Незважаючи на те, що ролі у фільмах були далеко не другорядні, значного успіху, а найголовніше, задоволення актору-початківцю вони не дали.
Тому хлопець практично одразу вирішив залишити акторську кар'єру, роблячи ставку на музику. Непогане володіння пультом діджея дозволило йому стабільно заробляти на нічних вечірках у місцевих клубах.
Цікаво те, що серед чорношкірих на той час було прийнято грати хіп-хоп та брейкбіт, проте Нана обрав зовсім інший шлях.
Спроби Нана зруйнувати стереотипи людей
Він навмисне намагався зруйнувати різні стереотипи, тому на вечірках ставив переважно хаус-музику, рейв та техно.
При цьому він регулярно стикався з небажанням відвідувачів та орендуючих майданчик чути подібні експерименти. Крім цього, окремі суперечки породжувала реакція на його зовнішність.
Темношкірі в Європі тоді не обіймали жодних публічних посад і практично не працювали у сфері розваг.
Ситуація почала змінюватися лише в середині 1990-х років, коли в Європі було прийнято курс на величезну толерантність — в ефірах місцевих новин почали з'являтися чорношкірі ведучі
Тепер на концертах все частіше можна було зустріти зірок з африканським корінням, серед першопрохідників був і Нана.
Клубна сцена дала музикантові-початківцю потужний поштовх і подарувала корисні знайомства, які безпосередньо вплинули на всю його подальшу кар'єру.
Тут він познайомився з групою Fun Factory на чолі з відомим (надалі) продюсером Тоні Коттура, Бюллентом Ерісом та ін.
Вони не лише вплинули на майбутній стиль музиканта, а й запросили його приєднатися до їхнього продюсерського проекту Darkness.
Разом із ними Нана випустив успішний сингл In my dreams, проте вирішив не продовжувати співпрацю — стиль євроденс, до якого себе відносив гурт, був йому не близьким.
До 1996 Нана повністю відійшов від роботи діджея і вирішив повністю присвятити себе репу.
Розквіт популярності артиста
Booya Music – перша звукозаписна компанія, з якою репер уклав повноцінний контракт.
Тут працювала команда продюсерів та звукорежисерів, спільною працею яких був придуманий унікальний симбіоз — злободенний реп.
Треки висвітлювали всі соціальні проблеми та хітове звучання сучасної танцювальної музики, широко затребуваної по всій Європі.
Результатом став успішний сингл Darkman, записаний разом із Jan Van De Toorn – старим другом музиканта. А слідом за танцювальним хітом Lonely, який увійшов до всіляких німецьких хіт-парадів, вийшов і дебютний альбом Nana.
Другий альбом Father (1998 р.) був менш успішним, який виявився особистим та більш витриманим.
Зміна тисячоліть - спад популярності жанру єврореп
Через півтора роки вийшов перший «провальний» сингл I Want to Fly, який наочно показав, що танцювальний реп стрімко вийшов із моди, поступаючись агресивному «вуличному» хардкору.
Два альбоми, записані на рубежі тисячоліть, так і не вийшли через правові проблеми.
Наступний альбом після низки невдач і трьох скасованих релізів був випущений лише 2004 року. Нана залишився відданим стилю, незважаючи на різку зміну запитів публіки.
Тим не менше, свою аудиторію він знайшов, завдяки якій його музична кар'єра продовжує жити і сьогодні.
Останній реліз #Between Lucifer and God було випущено у 2017 році на власному незалежному лейблі музиканта Darkman Records. Музикант успішно гастролює Європою та донині.
