Група Mudhoney родом із Сіетла, розташованого в Сполучених Штатах Америки по праву, вважається родоначальником стилю grunge. Вона не набула такої вже широкої популярності, як багато груп того часу. Колектив був помічений та обзавівся власними шанувальниками.
Історія створення Mudhoney
У 80-х роках хлопець на ім'я Марк Маклафлін зібрав колектив однодумців, який складався з однокласників. Усі хлопці захоплювалися музикою. Минуло 3 роки, протягом яких молоді люди не залишали спроб сподобатися публіці. Діти виступали на невеликому форматі заходах, співали у місцевих закладах громадського харчування.
Коли в колектив прийшов ще один майстер з гри на гітарі, ситуація почала змінюватися на краще. Хлопець на ім'я Стів Тернер мав величезний талант. Пройшло трохи часу, і гурт розпався, проте Марк і Стів не опускали рук і вирішили відкрити новий проект.
Вони продовжили спільну роботу, не втрачаючи ентузіазму. Але до цього періоду хлопці встигли пограти у багатьох музичних гуртах. Практика показала, що не можна зупинятись на досягнутому. Потрібно шукати споконвічно нові продукти, які сподобаються сучасним слухачам. Так і прийшла ідея сколотити новий гурт.
1988 року музиканти втілили мрії в реальність. Над назвою довго думали, доки не дійшли єдиного рішення почерпнути назву з популярного на той час художнього фільму. З того часу колектив почав носити ім'я Mudhoney.
Стиль роботи колективу
Новий на той час стиль, назва якого перекладається як "бруд", "надрив", був відгалуженням від альтернативного року. Їм захоплювалися певні верстви населення, тому відбою від шанувальників у групи не було. Будь-який музичний напрямок рано чи пізно знаходило своїх вірних фанатів.
Цікаво, що стилістика виконання композицій членами колективу була своєрідною сумішшю панку і так званого “гаражного року”. Саме ці жанри щедро розбавлені піснями на кшталт «Stooges».
Спочатку автор, який стояв біля витоків створення групи, особливо хорошого відгуку від зазначеного коктейлю не очікував. У непрості для групи часи Тернер вважав, що компанія із запропонованим слухачам звучанням у найкращому разі проіснує близько 6 місяців. А потім хлопці розійдуться іншими колективами або почнуть сольну кар'єру.
У цей період на Sub Pop випустили дебютний трек "Touch Me, I'm Sick". На цьому музиканти вирішили не зупинятися, бо записали ще одну пісню. Назва її була "Superfuzz Bigmuff". Пісня набула популярності, тому колектив підбадьорився. Хлопці вирушили у музичне турне Сполученими Штатами Америки.
Творчість колективу Mudhoney
Після популярного виходу на велику сцену музиканти вирішили не зупинятися на досягнутому. Вони рухалися до самої вершини музичного олімпу. Діти хотіли бути поміченими, тому постійно з'являлися на публіці. Влаштовували благодійні концерти та всіляко привертали до себе увагу публіки.
Про колектив писали американські засоби інформації. Не завжди гарні публікації, адже музикантам приписували всякі провини, як і будь-якому рок-колективу, який грає у стилі альтернативної музики.
Але хлопці вважали, що головне залишити на загальному слуху назву гурту, щоб їх не забули. Mudhoney через півтора місяці поїхали до американського турне. Однак гастролі, в які хлопці вклали душу, пройшли, можна сказати, зовсім непоміченими.
Тоді в той нелегкий для гурту проміжок часу лейбл прагнув відправити групу молодих виконавців із концертами по європейських країнах. Чи варто говорити, що в Європі на них не чекали, адже музичний стиль був, скажімо, на любителя. Не кожен меломан розуміє та приймає подібну музику. Тому гастролі могли виявитися збитковими.
Ситуація докорінно змінилася після того, як Sonic youth запропонували групі супроводжувати їх у британському турі. Після цієї приголомшливої поїздки на колектив звернула увагу рок преса Англії. То справжній успіх!
Через деякий час композиція під назвою Superfuzz Bigmuff увійшла до місцевих музичних рейтингів і протрималася на вищих рядках рейтингової таблиці 6 місяців. Слава про колектив розійшлася по всій Європі.
Все, про що мріяли музиканти, справдилося! Так, недовго думаючи, 1989 року члени колективу випустили пілотний повнометражний альманах. На гребені хвилі успіху гурт та їхній лейбл потрапили під розкрутку іншими американськими командами, які співали у grunge-стилі. Найбільш відомим з них був гурт Nirvana.
Подальший розвиток колективу
Mudhoney вдалося звернути на себе увагу широкої публіки після тісної співпраці з лідерами напряму: Nirvana, а також Soundgarden та Pearl Jam. Це були вдалі колаборації, які тільки міг вигадати творець групи.
На той час хлопці встигли випустити «Reprise» і кілька чудових альбомів. До них відносяться такі, як My Brother the Cow, Tomorrow Hit Today. При цьому музичний колектив все одно залишався не дуже затребуваним, якщо порівнювати з іменитими конкурентами.
Через 10 років після проведення масштабного американського гастрольного туру колектив забрали з мажорного лейблу. Хлопці-музиканти не очікували такого повороту подій, але керівництво не було достатньо продажами платівок, що вийшли з-під пера Mudhoney.
Через деякий час незадоволений ситуацією, що склалася, Matt Lakin заявив про звільнення з колективу. Після випуску "March to Fuzz" більшість американських оглядачів пророкували завершення кар'єри команди, але в 2001 році Mudhoney засвітилися на деяких заходах.
Арм і Тернер певний період часу захоплювалися різноманітними проектами, а потім вирішили сконцентрувати зусилля на головному виді діяльності і в серпні 2002-го вийшов їхній черговий диск Since We've Become Translucent.
З того часу і до цього дня у хлопців популярність рухається вгору помірними темпами. Вони випускають пісні, їздять у тури, виступають на концертах. Про хлопців навіть зняли у 2012 році документальний фільм "I'm Now: Mudhoney Documentary Film".
