Лідія Русланова – радянська співачка, творчий та життєвий шлях якої не можна назвати легким та безхмарним. Талант артистки був затребуваний завжди, особливо у воєнні роки. Вона входила до складу спеціальної групи, яка близько чотирьох років працювала для перемоги.
За роки Великої Вітчизняної війни Лідія разом з іншими музикантами провела понад 1000 концертів. Вона виступала у гарячих точках. Проста селянська дівчина відрізнялася доброю вдачею та сталевим характером.
Вона мала гарний голос широкого діапазону. Лідії вдалося виробити власну манеру подачі музичного матеріалу. Виконання Русланової – самобутнє та неповторне.
Вона ідеально передала настрій музичних творів "Степ та степ навколо", "Липа вікова", "Я на гірку йшла", "Світить місяць", "Валянки". До речі, Лідія захоплювалася не лише народною творчістю. У її репертуарі є твори радянських композиторів.
Дитячі та юнацькі роки Лідії Русланової
Дата народження артистки 14(27) жовтня 1900 року. Батьки новонародженої дівчинки були звичайними селянами. Мати та батько Лідії займалися вихованням трьох дітей. У Русланова був рідний брат і сестра.
Вона недовго насолоджувалася увагою та турботою батьків. Глава сімейства був призваний на фронт, а мати померла, коли Лідія була зовсім маленькою. Її направили до притулку. Її розділили з братом та сестрою.
Дівчинка рано відкрила у собі вокальний талант. Перебуваючи у притулку для сиріт, вона відвідувала церковний хор. Парафіяни захоплювалися співом Лідії та пророкували їй гарне музичне майбутнє.
Русланова і сама думала про кар'єру співачки. Незабаром вона стала студенткою консерваторії провінційного містечка Самара. Через кілька років прийшло усвідомлення того, що їй не цікавий академічний вокал, її тягнуло до народу.
Її гріло виконання народних пісень. У 1916 році Лідія вирушила на фронт, щоб допомагати у санітарному поїзді. Вона радувала військовослужбовців виконанням народних пісень та ліричних творів. До речі, там у неї стався перший роман.
Творчий шлях Лідії Русланової
Вона оформилася як артистка на початку 20-х років минулого століття. Вже тоді вона сформувала власну манеру подачі музичного матеріалу, яскравий образ та оригінальний репертуар. Вона стала частиною естрадного театру "Скоморохи", який територіально розташовувався в Ростові-на-Дону.
Сільно артистка почала виступати лише за кілька років. Дебютний виступ Лідії пройшов із великим розмахом. Тоді ж у її житті з'явилося хобі – артистка колекціонує книжки та яскраве вбрання. У костюмах часто виходила на сцену. Другий чоловік Лідії прищепив їй любов до розкішного життя.
У цей час платівки з її композиціями виконавиці виходили великим тиражем. Шанувальники швидко розкуповували записи із чарівним голосом співачки. Її творчістю цікавилися шанувальники з різних куточків СРСР.
Робота артистки Лідія Русланова у складі концертної бригади
Наприкінці 30-х вона знову опинилася на фронті. Виконавиця увійшла до складу концертної бригади. Їй було дуже важко, але вона трималася. Лідія могла годинами виступати на морозі, у неї не було комфортної кімнати, не кажучи вже про ванну. У цей час її найбільше хвилювало питання збереження голосу. Вона змушена була приймати лікарські препарати, щоб уберегти голосові зв'язки від застуди та інфекційних захворювань.
З настанням ВВВ Лідія знову опинилася у списку концертної бригади. Цей непростий період життя артистки помножив її авторитет та популярність. Виручені гроші вона витрачала на своє задоволення. Русланова скуповувала діаманти, картини та інші цінні речі. Знайома артистка згадує:
«Це був не будинок, а справжній музей. Особливо мені запам'ятався диван, який був устелений чорнобуркою. У неї було дуже багато картин і скринька коричневого кольору. Скринька – була усіяна коштовностями…».
У 47-му році минулого століття вийшла ухвала Політбюро ЦК ВКП(б) «Про незаконне нагородження тт. Жуковим та Телегіним співачки Л. Руслановою орденами СРСР». Її позбавили нагороди.
Через рік з'явилася ще одна цікава справа, яка звучала як змова військових. У тому року її, разом із чоловіком заарештували. Спокійне життя Лідії на цьому закінчилося.
Лідія Русланова: висновок артистки
Через кілька років після закінчення ВВВ було оголошено «змову військових». Усі знайомі маршала Жукова, зокрема, і Русланова, опинилися за ґратами. Наприкінці 40-х Лідію заарештували разом із чоловіком. У сімейства описали все нажите майно, але найголовніше, її композиції опинилися під забороною.
Жінку довго опитували, знущалися морально, а потім ухвалили вирок – арешт. Її направили до табору. Лідію кілька разів перевели з місця на місце. Русланову іноді опитували і намагалися вловити у зв'язку з Жуковим.
Знаходячись у місцях позбавлення волі, вона намагалася не падати духом, хоча в деяких моментах це було просто неможливо. Вона випробувала на собі всі тортури і той бруд, яким її обливали. Навіть у таборі Лідія не позбавляла себе можливості виконувати улюблені композиції.
На початку 50-х років жінка потрапила до Володимирської в'язниці. У цей час там відбувала термін актриса З. Федорова. Радянські артистки порозумілися. У в'язниці Лідія відмовилася співати і підкоряться прийнятій системі. Кілька разів вона була у карцері і кілька разів переносила запалення легень.
Після смерті Сталіна співачку, разом із чоловіком «помилували». Частину майна повернули сім'ї, і вони загоїлися майже звичним життям. Єдине, що бентежило Лідію – те, що її здоров'я міцно похитнулося. Вона навіть не хотіла виходити через це на сцену. Але найбільше вона хвилювалася через те, що її зганьбили перед народом і шанувальники більше не поважатимуть її.
Проте фінансове становище сім'ї залишалося мізерним і на сцену їй повернутися довелося. Виручені гроші вона витратила на облаштування квартири та покупку авто для свого чоловіка.
Після смерті чоловіка - вона довгий час відмовлялася виходити на сцену. Лідія була вбита та пригнічена. У 60-х роках вона з'являлася виключно у радіоефірах. Потім її концертна діяльність знову налагодилася, але, на жаль, ненадовго.
Лідія Русланова: подробиці особистого життя
Її особисте життя цілком можна назвати успішним. Вона пережила безліч романів і завжди мала успіх у представників сильної статі. Вперше вона вийшла заміж у молодому віці. Її обранцем став Віталій Степанов.
Через рік у сім'ї народився первісток. У деяких джерелах є інформація про те, що чоловік Лідії втік разом із коханкою, вкравши з собою дитину. Інші джерела повідомляють, що хлопчик помер у дитинстві.
Потім у неї стався роман із якимось Наумом Науміним. Жінка прийняла його пропозицію узаконити відносини, і в 1919 вони розписалися. Вони прожили разом щасливих 10 років. Можливо, закохані й далі насолоджувалися один одним, але невдовзі Науміна репресували. Чоловік був розстріляний. Його звинуватили у участі терористичної організації.
Лідія недовго залишалася у статусі вдови. Русланова вийшла заміж за Михайла Гаркаві. Він вважався у статусі конферансьє, актора та гумориста. Цього разу шлюб також виявився не таким міцним. Лідія була помічена у стосунках із Георгієм Жуковим. Знайомство Русланової з Жуковим стало фатальним.
Далі серце красуні захопив якийсь Володимир Крюков. Цікаво, що на той час вона все одно вважалася як дружина Гаркаві. Це була чудова нагода кинути чоловіка. Незабаром вона узаконила з Георгієм стосунки і навіть зайнялася вихованням дочки Крюкова Маргаритою.
Маргарита стала для Лідії рідною дочкою. Вони багато часу проводили разом. Після смерті Русланової, Рита згадувала про мачуху лише у доброму ключі.
Близькі стосунки Лідії з Жуковим вплинули як її долю, а й у долю Володимира. Чоловік помер у 1959 році, а вона так і залишилася у статусі вдови. Після смерті чоловіка вона рік не з'являлася на сцені.
Смерть Лідії Русланової
Після смерті чоловіка її здоров'я сильно похитнулося. Вона довго не вставала з ліжка та просила, щоб Рита читала їй книги. Коли артистка почувала себе добре, то відвідувала театри та радувала шанувальників своєї творчості виступами. До речі, останніми роками життя їй не можна було їздити за кордон. Статус народної артистки їй також не повернули.
У 73-му році минулого століття вона востаннє з'явилася на сцені. Радянської співачки не стало 21 вересня 1973 року. Вона перенесла серцевий напад. Після розтину стало відомо, що артистка за життя перенесла кілька інфарктів. Її тіло поховали на одному з цвинтарів Москви.
У новому тисячолітті було показано кінострічку «Жорстокий романс Лідії Русланової». Кінокартина добре передала життєвий шлях артистки. Через рік на території Іркутська (Росія) було поставлено спектакль «Бариня». Він був присвячений пам'яті радянської співачки.
