Про цю групу британський телеведучий Тоні Вілсон говорив: «Joy Division стали першими, хто використав енергію та простоту панку для того, щоб висловити складніші емоції». Незважаючи на своє нетривале існування і всього два випущені альбоми, гурт Joy Division зробив безцінний внесок у розвиток постпанку.
Історія групи розпочалася у 1976 році в англійському місті Манчестер. Засновники групи Joy Division - Бернард Самнер, Террі Мейсон та Пітер Хук (старі шкільні друзі).
Середину 1970-х років у музиці вважають ерою панку. У 1976 році про гурт Sex Pistols ще майже ніхто не знав, але саме їхній концерт надихнув Самнера, Хука та Мейсона на створення власного гурту. Друзі купили інструменти та почали пошуки вокаліста для поки що безіменного колективу.
Вони познайомилися з Іеном Кертісом — тоді ще звичайним молодим чоловіком із сім'ї простих робітників, який пізніше буде визнаний культовою фігурою рок-музики та «хрещеним батьком пост-панку». Саме Кертіс був автором усіх пісень гурту Joy Division.
Коли колектив сформували, настав час вибирати назву групи. Воно змінювалося багато разів - первісним варіантом було словосполучення Stiff Kittens, пізніше воно було змінено на Warsaw. Під такою назвою гурт існував до 1978 року.
Перші записи та концерти Joy Division
У початковому складі гурт відіграв лише кілька невеликих концертів і зробив дебютний запис у студії 18 липня 1977 року.
Незабаром після цього Террі Мейсон із ударника перекваліфікувався на менеджера, а за барабани сів Стівен Морріс. Кертіс, Самнер, Хук та Морріс — таким склад гурту Joy Division залишався до кінця існування гурту.
Перший студійний запис колективу не можна назвати успішним. Пісні не мали нічого спільного з подальшою творчістю гурту, Кертіс ще не розумів, наскільки видатним голосом він володіє і не вмів ним користуватися. З цих причин записи не було випущено.
2 жовтня 1977 року в Манчестері відбувся перший великий концерт Warsaw, присвячений зносу залу Electric Circus. У цьому заході взяли участь інші місцеві групи. Саме тоді гурт оголосив про зміну назви на остаточну Joy Division. Воно було навіяне романом «Ляльковий дім». "Дивізіями розваг" називали концтабори-борделі, куди ходили нацистські офіцери.
Взимку того ж року був випущений міні-альбом An Ideal for Living, до якого увійшли чотири композиції: Warsaw, No Love Lost, Leaders of Men і Failures загальною тривалістю 12 хв 47 с. Значної уваги заслуговує обкладинка, на якій зображений гітлерюгендівець, що б'є в баран.
Реліз вийшов на початку червня 1978 року. Критики невтішно відгукнулися про цю платівку, відзначивши примітивну якість звуку.
Телеефір, Factory Records, турне та хвороба Кертіса
1978 для групи Joy Division виявився насиченим. Після невдалого випуску першого альбому гурт набув першої популярності.
Все почалося у квітні, коли до клубу, де виступав гурт Joy Division, прийшов Роб Греттон — партнер і один із керівників манчестерської звукозаписної компанії Factory Records. Незабаром Греттон став новим менеджером гурту, а гурт Joy Division почав співпрацювати з Factory Records, записавши композиції Digital та Glass.
У вересні того ж року відбувся перший виступ гурту Joy Division у телешоу Тоні Вілсона Granada Reports. Цей випуск передачі запам'ятався глядачам надовго, переважно завдяки Кертісу та його дивному різкому танцю, що нагадує конвульсії, яким музикант супроводжував виконання пісні Shadowplay.
Через два місяці група вирушила в турне Англією, в рамках якого вони виступили в Лондоні. Під час повернення назад у Манчестер у Кертіса трапився епілептичний напад.
Пізніше лікар поставив йому офіційний діагноз та прописав відповідні препарати, які мали полегшувати стан музиканта. Однак напади траплялися все частіше через перенапругу, гучні звуки, алкоголь і яскраве світло софітів.
Альбом Unknown Pleasures, BBC та пісня Love Will Tear Us Apart
У червні 1979 року гурт Joy Division та звукозаписна компанія Factory Records випустили альбом Unknown Pleasures. З моменту випуску альбому An Ideal for Living творчість гурту зазнала значних змін, і це відбивалося навіть у дизайні обкладинки альбому, на якій вже не було посилань до нацистської культури.
Вона виглядала максимально мінімалістично - безліч кривих білих ліній, що нагадують графіки радіоімпульсів, на чорному тлі.
До альбому увійшли 10 пісень по п'ять із кожного боку платівки. Серед них були: Disorder, New Dawn Fades, She's Lost Control та інші відомі композиції гурту.
Гурт Joy Division став набагато частіше виступати на публіці. Під час концертів Кертіс танцював так само, як і на першому телеефірі Тоні Вілсона. Деякі глядачі були певні, що музикант вживав наркотики. Хук, Самнер та Морріс іноді приймали його рухи за справжній напад епілепсії.
На початку осені 1979 року гурт виступив на телеканалі BBC. Перший сингл Transmission вийшов у жовтні. У тому ж місяці гурт вирушив до Бельгії. Там гурт вийшов на сцену одного з клубів Брюсселя.
Саме там Кертіс познайомився із журналісткою Аннік Оноре. Між ними виникли романтичні стосунки. На той час Кертіс вже був близько чотирьох років одружений, мав доньку.
26 листопада гурт Joy Division презентував світу свою нову пісню Love Will Tear Us Apart.
Альбом Closer
На початку 1980 року гурт дав концерти в Бельгії, Нідерландах, Німеччині. Запис наступного альбому Closer та композиції Love Will Tear Us Apart, яка стала синглом розпочалися у березні.
До альбому увійшли 9 нових пісень. Реліз відбувся влітку, коли Кертіса вже не було живим. Альбом Closer та пісня Love Will Tear Us Apart отримали позитивні відгуки критиків.
Смерть Кертіса та розпад гурту Joy Division
Навесні 1980 року стан Кертіса різко погіршився. Напади відбувалися все частіше, іноді навіть під час виступів. Незважаючи на вражаючі перспективи у вигляді туру Америкою та Європою, у квітні він зробив невдалу спробу самогубства.
Після цього гурт продовжував працювати, записуючи нові пісні та даючи концерти. У середині травня мав початок гастролей Америкою — музиканти мали вирушити до Нью-Йорка.
Кертіс відчував постійний тиск. Його втомлювала робота, дружина дізналася про його стосунки з Аннік Оноре та вимагала розлучення. 18 травня 1980 року Кертіс повісився у своїй кухні.
Без нього група не могла продовжити своє існування. Через кілька місяців Самнер, Хук та Морріс створили новий колектив New Order.
