Іван Леонідович Кучин – композитор, поет та виконавець. Це людина з тяжкою долею. Чоловікові довелося пережити втрату близької людини, роки позбавлення волі та зраду коханої людини.
Іван Кучин відомий публіці такими хітами, як: «Білий лебідь» та «Хати». У його композиціях кожен може почути відлуння реального життя. Мета співака — підтримати своєю творчістю людей, які опинилися у тяжкій життєвій ситуації.
Як би абсурдно це не звучало, але саме важка доля, яка дісталася Кучину, зробила з нього зірку. Іван максимально щирий зі своїми шанувальниками.
У його текстах – правда. За щирість і правдивість почуттів «фанати» відповідають шансонню своїм відданим коханням.
Дитинство та юність Івана Кучина
Іван Леонідович Кучин народився 13 березня 1959 року на території Петровська-Забайкальська. Батьки майбутньої зірки були пов'язані з творчістю.
Мама працювала на залізниці, а батько на автомобільній базі. Маленький Ваня ріс звичайною дитиною. У дитинстві він не виявляв значного інтересу до творчості та музики.
У школі Іван добре вчився. Після отримання атестату Ваня разом зі шкільним другом вступив до педагогічного технікуму. Молода людина закінчила художньо-графічне відділення.
Іван ніколи не був поганим хлопцем, тому ніхто не міг припустити, що він згорне на дорогу злочинного світу.
Після закінчення технікуму Іван Кучин кілька років провів у армії. Хлопець потрапив до Забайкальського гарнізону, недалеко від рідного містечка.
Після того, як він віддав борг батьківщині, він повернувся додому і з головою поринув у злочинний світ. У 1970-х років за крадіжку казенного майна Іван Кучин отримав перший термін.
В одному з інтерв'ю Кучин говорив про те, що тяжко переживав перший арешт. Найбільше його травмувало те, що 24 години на добу він перебував під замком.
Однак ця ситуація нічого не навчила Івана. Вийшовши на волю, він узявся за старе, а тому до 1993 року Кучин — постійний мешканець місць позбавлення волі.
Коли термін добігав кінця, Кучину стало відомо про те, що помер найдорожчий для нього чоловік - його мама. Він звинувачував себе у всіх гріхах, дотепер звинувачує себе за те, що не зміг уберегти матір від смерті.
Кучин не був присутній на похороні. У в'язниці він дав собі слово, що це останній арешт. Після того, як Іван вийшов на волю, він дотримався слова.
У рідному містечку Кучина знав кожна друга людина. Усі приймали його за злочинця та злодія. Його відмовлялися приймати на роботу. Чоловік ухвалив нелегке для себе рішення - він переїхав до Москви.
Творчий шлях та музика Івана Кучина
Перші вірші Іван Кучин почав писати ще у в'язниці. Дебютний трек під назвою «Кришталева ваза» вийшов 1985 року. Через 10 років ця композиція увійшла до альбому виконавця.
«Кришталева ваза» — композиція, в якій є певне посилання. Її сюжет Іван Кучин запозичив із розмови з літнім ув'язненим. Літній ув'язнений опинився за ґратами ще за правління Сталіна.
Трохи згодом Іван написав ще кілька віршів, які присвятив ув'язненому. Вірші дивом уціліли. Усі записи під час обшуку спалювали.
Перша збірка вийшла 1987 року. Йдеться про платівку зі знаковою для автора назвою «Повернення додому». На жаль, Кучину не вдалося видати збірку, оскільки плівку із записами вилучили та знищили.
Пізніше платівка все ж таки потрапила в народ. Цьому сприяли знайомі Кучина. Серед цих знайомих були й міліціонери, які розгледіли в Івані певний хист.
Серед перших шанувальників ходили чутки про те, що автором композицій є легендарний Олександр Новіков.
Переїзд Івана Кучина до Москви
Переїхавши до столиці Росії, Кучин випустив одразу дві збірки. Запис музичних композицій проводили у звукозаписній студії «Марафон». Ці платівки отримали назву «Новинки табірної лірики» та «Летять роки».
У другу збірку увійшов трек, який пізніше став візитівкою Кучина. Йдеться про музичну композицію «Людина у тілогрійці».
Треки Івана розійшлися по всій Росії, і навіть встигли вийти за межі рідної країни. Сибірські бізнесмени були вражені творчістю Кучина. Вони запропонували спонсорувати запис третього альбому «Доля злодійська».
"Золотими" піснями альбому стали треки: "А в таверні тихо плаче скрипка", "Цвіте бузок", "Пройдуть роки" та "Білий лебідь".
Буквально за рік вийшло кілька мільйонів екземплярів третього альбому. Тоді вийшов перший відеокліп Кучина «Білий лебідь». У цьому періоді, власне, і був пік популярності шансоньє. Після набуття популярності Іван Кучин він ловив момент слави.
На хвилі затребуваності музичних композицій шансоньє випустив ще кілька альбомів: "Заборонена зона" та "Чикаго", до якого увійшли треки: "Сентиментальний детектив", "Мила", "Бандитський ніж", "Куст горобини".
Popулярність Кучина
1998 року дискографія виконавця поповнена блискучим альбомом «Хрестовий друк». У цей час Кучин активно гастролював Росією. У кожному куточку країни його приймали як «рідного».
Творчість перевернула життя Івана Кучина «з ніг на голову». Про таких людей говорять «з бруду до князів». Разом із популярністю чоловік набув фінансової незалежності. Незабаром він став власником нерухомості у Москві.
2001 року Кучин презентував альбом «Цар-батюшка» — це перша збірка, в якій немає тюремних тем.
Обов'язково рекомендуємо до прослуховування пісні: «Багульник», «Фотокарточка», «Рідні місця», «Вожата». На пісні «Цар-батюшка» та «Кінь вороної» Кучин записав ще й відеокліпи.
Отримання ордену артистом
У цьому року зірка удостоєна ордену «За службу на Кавказі», якого вручив співакові генерал Р. М. Трошин. Пісні Івана Кучина, як бальзам на душу.
Композиції шансоньє не давали впасти у відчай солдатам під час участі у військових діях у Чечні. Хітом також стали треки на тему «Свобода».
Через кілька років Іван Кучин презентував збірку «На дорогі горобини». До альбому увійшло лише кілька нових треків. Основа платівки – хіти минулих років.
Незважаючи на цей незначний нюанс, шанувальники тепло прийняли збірку. У 2004 році з'явився альбом "Жорстокий романс" з піснями: "Тальянка", "Друг", "Ночка".
А потім була перерва на 8 років. Наступний студійний альбом вийшов лише 2012 року. Новий студійний альбом отримав назву "Небесні квіти". В одному зі своїх інтерв'ю Кучин порівняв композиції цього альбому з дорогими та колекційними винами.
Тривалий термін виходу збірки Іван пояснив тим, що працює самостійно, а не під крильцем продюсера. Кошти на запис альбому він збирав шляхом активної гастрольної діяльності.
Музичні композиції "Верба", "Їжачок", "Караван", а також відеокліп на пісню "Тихий океан" з альбому кінця 1990-х років стали справжнім надбанням 2012 року.
За три роки Іван Кучин презентував дев'ятий студійний альбом, який отримав назву «Сиротська частка». На однойменний трек було випущено кліп.
Особисте життя артиста
Свою майбутню дружину Ларису він зустрів на своїй батьківщині ще в середині 1990-х років. Іван запропонував жінці стати його дружиною, і вона відповіла згодою.
Кучин допоміг Ларисі реалізувати себе як співачку. Він написав для неї кілька треків, які увійшли до дебютного альбому «Зламалася гілочка».
Іван Кучин був у захваті від жінки, але вона його кохання і відданості не оцінила і зрадила чоловіка. Він тяжко переживав зраду подружжя — тривалий час перебував у депресії, втратив смак до життя, навіть не хотів писати пісні.
Про цей проміжок життя він написав музичну композицію «Пий, гітара», яка увійшла до альбому «Ля дороги горобини».
Через розлучення в Івана виникло багато проблем, які лише посилювали важке душевне становище. На допомогу Кучин прийшла сестра Олена. Довгий час брат із сестрою не спілкувалися, і навіть були ворогами.
Незабаром Кучини придбали спільний особняк подалі від Москви. Іван облаштував у будинку власну звукозаписну студію. Окрім музики, Кучин займався сільським господарством.
З початку 2000-х років Олена Кучина є директором шансоньє. Незважаючи на розбрати та скандали, брат і сестра знайшли в собі сили та мудрість, які допомогли зберегти їм теплі сімейні стосунки.
Іван Кучин сьогодні
Іван Кучин веде спосіб життя «пустельника». Він дуже рідко спілкується з колегами «цеху», принципово не хоче платити телевізійним каналам за свої виступи.
Талановита людина не потребує піару, — вважає Кучин. Виступи Івана Кучина, які він сам назвав "Зустрічі з друзями", були щомісяця. Його концерти досить інтимні.
Іван із радістю спілкувався з шанувальниками — він відповідав на запитання, радував виконанням нових та старих треків, а також ділився планами на майбутнє.
У 2018 році шансоньє презентував платівку «Військовий альбом». На обкладинці збірки був портрет Кучіна. Найпрекраснішими треками альбому стали пісні: «Десантура», «Дюймовочка», «Афганка», «Солдаточка», «Улюблена моя».
2019 року з'явилося кілька нових відеокліпів. Шансоньє багато виступав і навіть радував слухачів радіо «Шансон» живим виконанням улюблених композицій.
Поки що «Військовий альбом» вважається останньою збіркою Кучина. Але хто знає, можливо, саме 2020 рік стане роком нового альбому виконавця.
