Музикантів гурту In Extremo називають королями фолк-метал-сцени. Електрогітари в їхніх руках звучать одночасно з колісними лірами та волинками. А концерти перетворюються на яскраві ярмаркові шоу.
Історія створення гурту In Extremo
Група In Extremo створена завдяки поєднанню двох колективів. Це сталося 1995 року в Берліні.
Міхаель Роберт Райн (Миха) (вокаліст, засновник гурту In Extremo) не мав музичної освіти. Але музика завжди була його пристрастю. Із 13 років він уже виступав на сцені. Спочатку разом із гуртом Liederjan, а потім з іншими самодіяльними колективами.
У 1983 році Райн створив рок-групу «№ 13», яка не сподобалася владі НДР через провокаційні тексти, що ганьблять соціалізм. Вона навіть змінила назву на Einschlag, але у результаті виступи для неї були заборонені. 1988 року Міха став частиною колективу Noah.
Незабаром приєдналися Кай Люттер, Томас Мунд та Райнер Моргенрот (бас-гітарист, гітарист, ударник гурту In Extremo).
Другою пристрастю після року для Райна була середньовічна музика. З 1991 року він виступав на ярмарках та фестивалях, навчився грати на волинці та шалемі. Пісні стародавніми мовами, барвисті костюми та видовищні трюки з використанням вогню надихали музиканта на спроби поєднувати рок та фольк. Своєю ідеєю він надихнув решту учасників групи.
До речі, саме в роки кочування за середньовічними фестивалями Міхаель вигадав псевдонім Das Letzte Einhorn (Останній Єдиноріг). Музика не давала достатнього доходу, і він був змушений продавати футболки із зображенням єдинорогів.
Виступи на ярмарках наблизили колектив Noah з іншими учасниками на фолк-сцені. Міхаель виступав як барабанщик з групою Corvus Corax і співав дуетом з Тойфелем (Tanzwut).
1995 року Міха створив власну групу, яка грала фолк. Склад був непостійним. До нього в різні періоди входили: Конні Фукс, Марк Жоржицький (Flex der Biegsame), Андре Штругала (Dr. Pymonte). Райн вигадав назву In Extremo (у перекладі з латинської означає «на краю»). Себе та учасників колективу він вважав ризиковими хлопцями, тому й назву треба було підібрати екстремальну.
Цього року були спроби поєднувати звучання фольку та року разом із учасниками гурту Noah. Першим експериментом стала Ai Vis Lo Lop. Це народна провансальська пісня старофранцузькою мовою, написана в XIII столітті. Її музиканти намагалися «обтяжити». Підсумок, на думку учасників групи, вийшов «жахливим, але гідним покращення».
Вже тоді сформувався основний та практично незмінний склад гурту In Extremo: Міхаель Райн, Томас Мунд, Кай Люттер, Райнер Моргенрот, Марко Жоржицький та Андре Штругала.
Ранні роки: Die Goldene (1996), Hameln (1997)
In Extremo хоч і вважали одним гуртом, але він виступав двома різними командами. Вдень на фестивалях та ярмарках грала середньовічна частина, а вночі – важка. 1996 року музиканти працювали над першим альбомом, до якого входили пісні з двох репертуарів. Спочатку платівка була безіменною, але її вирішили називати Die Goldene ("Золотий") за кольором обкладинки.
Але не лише це вплинуло на офіційну назву. Альбом включав 12 мелодій, адаптованих музикантами та виконаних на старовинних інструментах (шалмеях, волинках та цистрі). Джерелами стали «золоті» композиції середньовічної сцени. Наприклад, Villeman og Magnhild – це традиційна бойова пісня вікінгів ІХ століття. А Tourdion – народна мелодія XIII століття.
Альбом фактично був самвидавом. Музиканти випустили його на свої гроші та продавали на фестивалях. 29 березня 1997 року на Лейпцизькому ярмарку відбувся перший офіційний концерт гурту In Extremo об'єднаних репертуарів. Цей момент став днем народження гурту.
На одному з виступів молодий гурт сподобався представнику лейбла Veilklang. Завдяки йому наступного року гурт написав альбом Hameln. У ньому були середньовічні мелодії, майже без вокалу. Роком раніше до гурту приєднався волинник Борис Пфайффер і новий альбом створювали за його участю.
Назва платівки відсилає до міста Гамельн та легенди про пацюка. Як першоджерела були Merseburger Zaubersprüche - заклинання старонімецької епохи, Vor vollen Schüsseln - балада Франсуа Війона.
Тоді образ учасників групи склався таким, яким він зараз відомий. Музиканти виступали у яскравих середньовічних костюмах та влаштовували зі своїх концертів шоу — плювалися вогнем, пускали феєрверки, виконували акробатичні трюки. За це вони сподобалися публіці. Клуби, в яких виступав гурт, завжди були переповнені. А на ярмарках збиралося багато людей.
Успіх гурту In Extremo
Лише через два місяці гурт In Extremo випустив нову платівку Weckt die Toten! 12 треків музиканти записали за 12 днів — настільки поспішав гурт продюсер із Veilklang. Назва альбому була обрана випадково перед релізом. Один із друзів Міхи оцінив платівку, що вона, мовляв, і «мертвого зможе розбудити».
Джерелом матеріалів знову стали старовинні мотиви та тексти. В альбомі є пісні, написані на вірші XIII століття зі збірки середньовічної поезії Carmina Burana (Hiemali Tempore, Totus Floreo). До альбому увійшла відома Ai Vis Lo Lop та Palästinalied. Це пісня про Хрестовий похід, написана знаменитим поетом-міннезінгером Вальтером фон Фогельвейде у XII столітті. Композиції так сподобалися слухачам, що й дотепер їх вважають одними з візитівок гурту.
Weckt die Toten! виявився успішним. Альбом чудово сприйняли критики, за три тижні було продано понад 10 тис. екземплярів.
Паралельно музиканти випустили ще один акустичний альбом "Die Verrückten sind in der Stadt". Тоді вони часто їздили ярмарками. До збірки потрапили середньовічні мелодії без вокалу, з жартами та оповіданнями Міхаеля.
1999 був важким для групи. На одному з виступів Міха отримав опіки через неправильне використання піротехніки. Існування колективу опинилося під загрозою. Але Райн оговтався всього за кілька місяців, і гурт In Extremo продовжив виступи.
Ця подія уповільнила запис чергового альбому. Але восени 1999 року платівка Verehrt und Angespien все ж таки вийшла. До неї увійшли пісні, завдяки яким гурт In Extremo став відомим за межами Німеччини. За них гурт люблять, саме ці хіти виконують на кожному концерті. Це Herr Mannelig — балада старошведською мовою, створена приблизно у XIII столітті.
До колективу In Extremo її виконували безліч гуртів, але надихнулися музиканти варіантом шведів із колективу Garmarna. Для Spielmannsfluch першоджерелом став вірш німецького поета XVIII століття Людвіга Уланда. Історія про проклятого шпильманами короля чудово підходила до образу музикантів-бродяг і швидко сподобалася публіці.
В альбомі Verehrt und Angespien вийшла This Corrosion – кавер-версія на композицію Sisters of Mercy. Для неї гурт In Extremo зняв перший кліп.
Критики сприйняли новий альбом із захопленням. Збірка Verehrt und Angespien увійшла до німецьких чартів, зайнявши там 11-ту позицію. Цього року у гурту змінився гітарист. Замість Томаса Мунда прийшов Себастьян Олівер Ланге, який залишився з колективом і дотепер.
Прихід світової слави
Перші 5 років нового тисячоліття стали для групи золотими. Колектив In Extremo гастролював Європою та Південною Америкою, брав участь у найбільших фестивалях. Музиканти навіть стали частиною комп'ютерної гри Gothic. В одній з локацій відтворили їхнє виконання Herr Mannelig.
У 2000 році вийшов Sünder ohne Zügel (13 треків), який став третім альбомом гурту. Саме він поставив стиль двом наступним платівкам.
Середньовічні мотиви залишилися у ньому незмінними. Музиканти знову звернулися до Carmina Burana (Omnia Sol Temperat, Stetit Puella). А також до пісень народів Ісландії (Krummavisur, Óskasteinar) та творчості Франсуа Війона (Vollmond). На останню пісню пізніше було знято другий кліп гурту. Досі вона не втратила своєї популярності, її музиканти виконують на кожному концерті.
Через три роки гурт записав альбом Sieben («7»). Він став новим рекордом, зайнявши в чартах Німеччини, Австрії та Швейцарії 3-ю позицію. Назва виявилася невипадковою. У гурті завжди було 7 музикантів. А платівка стала сьомою у дискографії (вважаючи live-виступи, що вийшли окремою збіркою у 2002 році).
Весною 2005 року вийшов альбом Mein rasend Herz із 13 треками. Робота над ним була складною. Басист Кай Люттер тоді мешкав у Малайзії, і групі доводилося обмінюватися ідеями інтернету. Назва та однойменна пісня в альбомі були подаровані Міхаелю (лідеру та натхненнику гурту).
Три альбоми згодом стали «золотими», тобто було продано понад 100 тис. екземплярів.
Гурт In Extremo продовжував влаштовувати тури та грати на фестивалях. Музиканти співали на Wacken Open Air — найбільшому у світі заході для любителів важкої музики. А також брали участь у німецькому конкурсі «Бундесбачення» із синглом Liam та посіли почесне 3-е місце. Святкуючи 10-річчя гурту, музиканти вирішили перевидати дві перші платівки.
Також у 2006 році була записана збірка Kein Blick Zurück. Безпосередню участь у ньому брали «фанати». Вони відібрали 13 найкращих пісень, випущених окремим виданням.
Зміна музичного спрямування
У 2008 році, випустивши альбом Sängerkrieg, гурт In Extremo вирішив вибрати важке звучання. Середньовічних текстів вже не було в репертуарі, у новій платівці їх було лише два. Однак альбом став найуспішнішим в історії гурту. Він займав 1-шу позицію в чартах більше 30 тижнів і всього за рік став золотим.
Для пісні Frei Zu Sein було створено кліп.
Головна пісня Sängerkrieg, яка дала назву усьому виданню, стала своєрідним гімном гурту. У ній мова йде про змагання шпильманів — середньовічних музикантів, яке проходило в XIII столітті. Група In Extremo порівнювала себе з ними. Як справжні шпильмани, вони ніколи ні перед ким «не прогиналися» та чесно робили свою справу.
У 2010 році у групі змінився ударник. Замість Райнера Моргенрот прийшов Флоріан Шпекардт (Specki TD). Музиканти із розмахом відсвяткували 15 років творчої діяльності. Було організовано фестиваль 15 Wahre Jahre в Ерфурті, на який були запрошені відомі німецькі гурти.
В альбомі Sterneneisen (2011) середньовічного звучання стало ще менше. Музика гурту In Extremo змінилася у бік тяжкості та жорсткості. На зміну текстам із давніх рукописів та народним пісням прийшли композиції свого твору. 11 пісень з 12 були написані учасниками гурту самостійно німецькою мовою. Але звучання старовинних інструментів не зникло. Музиканти, як і раніше, грали на волинках, арфі та колісній лірі.
Як і Sängerkrieg, альбом виявився успішним і залишався у чартах 18 тижнів, посівши там 1-шу позицію. Тур на його підтримку проходив у всьому світі, включаючи США, Південну Америку та країни СНД.
Новий етап групи
2013 року вийшов альбом Kunstraub. Натхненням для нього була історія про пограбування галереї у Роттердамі. Злодії винесли звідти картини відомих голландських майстрів і музиканти перейняли образи авантюрних викрадачів предметів мистецтва. Змінився дизайн їхніх костюмів та сцени, змінилася і подача гурту.
Kunstraub став першим німецьким альбомом гурту In Extremo. Для нього не було записано жодної пісні іншою мовою. Публіка сприйняла новий альбом зі змішаними почуттями, критикам він сподобався.
У 2015 році гурт In Extremo відсвяткував 20-річний ювілей. Всі альбоми гурту були перевидані та зібрані у велику збірку 20 Wahre Jahre. Також вони провели масштабний однойменний фестиваль, який гримів у місті Санкт-Гоарсхаузен три дні поспіль.
Quid pro Quo став останнім альбомом, випущеним гуртом на даний момент. Виходу серйозно завадила пожежа, що сталася на студії звукозапису. Але тоді музикантам вдалося врятувати інструменти та техніку. Тому платівка вийшла вчасно – влітку 2016 року.
Як відзначають критики, збірка Quid pro Quo вийшла важчою за попередні альбоми. Проте група частково повернулася до середньовічних мотивів, виконуючи тексти староестонською та валлійською мовами. А також використовуючи старовинні інструменти (нікельхарпу, шалмій та трумшайт).
Своєрідною родзинкою до альбому став кліп, створений музикантами у незвичайній манері для Sternhagelvoll. Його знімали на 360-градусну камеру і глядач міг сам повертати зображення.
Поточна діяльність групи In Extremo
Гурт продовжує гастролювати світом і виступає на найбільших фестивалях, таких як Rock am Ring та Mera Luna. У 2017 році музиканти грали «на розігріві» у легендарного гурту Kiss.
За чутками, гурт In Extremo готується до виходу нової платівки, але офіційної інформації про це поки що немає.
