Серед сучасних українських оперних співаків яскравою та багатою творчою долею вирізняється народний артист України Ігор Кушплер. За 40 років артистичної кар'єри він зіграв близько 50 ролей на сцені Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької.
Він був автором та виконавцем романсів, композицій для вокальних ансамблів та хорів. А також опрацювання народних пісень, надрукованих в авторських збірниках: «З глибинних джерел» (1999), «Шукай любов» (2000), «У передчутті весни» (2004), у збірниках вокальних творів різних авторів.
Такий щедрий мистецький «урожай» будь-який артист сприйняв би як результат професійної діяльності. Проте Ігореві Кушплеру така односпрямованість реалізації художнього «Я» була притаманна. Він мав характер не тільки цілісний і позитивно налаштований до світу, але й був сповнений запалу та можливостей творчого самовираження. Артист постійно розвивався у різних напрямках.
Дитинство та юність артиста Ігор Кушплер
Ігор Кушплер народився 2 січня 1949 року у маленькому селі Покровці (Львівська область). З дитинства він захоплювався музикою та співом. У 14 років (1963 року) вступив до Самбірського культурно-просвітницького училища на диригентсько-хорове відділення.
Паралельно з навчанням працював солістом Державного заслуженого ансамблю пісні та танцю «Верховина». Тут його першим музичним наставником був художній керівник заслужений артист України Юліан Корчинський. Звідти Ігор Кушплер пішов на термінову службу до армії. Після демобілізації навчався у Дрогобицькому педагогічному інституті у класі педагога М. Копніна, вихованця харківської вокальної школи.
У Львівській державній консерваторії ім. Лисенко Ігор Кушплер здобував освіту на двох факультетах — вокальному та диригентському. 1978 року він закінчив вокальний факультет. Навчався у класі професора П. Кармалюка (1973—1975 рр.) та професора О. Дарчука (1975—1978). А за рік закінчив диригентський (клас професора Ю. Луціва).
Початок творчої кар'єри
З 1978 до 1980 року. Ігор Кушплер був солістом Львівської філармонії. А з 1980 року – соліст Львівського театру опери та балету ім. С. Крушельницької. У 1998-1999 рр.. був художнім керівником театру.
Творча діяльність розпочалася з участі у оперних фестивалях в Україні (Львів, Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк). А також у Росії (Нижній Новгород, Москва, Казань), Польщі (Варшава, Познань, Санок, Побутом, Вроцлав). І у містах Німеччини, Іспанії, Австрії, Угорщини, Лівії, Лівану, Катару. Його творчість дуже сподобалася слухачам. Артист за короткий проміжок часу став відомим у світі оперної музики в Радянському Союзі та за його межами. У його репертуарі було близько 50 оперних партій. Серед них: Остап, Михайло Гурман, Ріголетто, Набукко, Яго, Амонасро, Граф ді Луна, Фігаро, Онєгін, Роберт, Сільвіо, Жермон, Барнаба, Ескамільйо та ін.
Співак гастролював у багатьох країнах Європи та Америки. У 1986 та 1987 рр. він виступав у складі тріо "Світлиця" на фестивалі "Фольклорама" у Вінніпезі (Канада).
У своїй професійній діяльності Ігор Кушплер часто робив несподівані кроки навіть екстравагантні. Наприклад, уже як визнаний молодий оперний співак він з успіхом та величезним задоволенням співав естрадні пісні. Ті, хто пам'ятає львівські недільні телевізійні концерти на замовлення (початок 1980-х років), назвуть «Танго несподіваного кохання» В. Камінського, на слова Б. Стельмаха. Ігор Кушплер та Наталія Вороновська не лише заспівали, а й розіграли цю пісню як сюжетну сцену.
Талант та майстерність співака Ігор Кушплер
"Опір" матеріалу, різний художній рівень музики, яку він переспівав протягом перших років діяльності, спонукали його шукати особливі та нові методи входження в образ, навіть удосконалили його професійну майстерність. З роками Ігор Кушплер ще яскравіше представляв психологію своїх героїв, дбаючи не лише про чистоту та виразність вокальної інтонації. Але й про те, що саме ця інтонація висловлює, який має прихований емоційно-психологічний підтекст.
У всіх операх, особливо у творах коханого Верді, цей підхід був плідним. Адже герої цього геніального італійського композитора розкриваються у драматичній дії, а й у музиці. Саме через єдність протилежностей через тонку градацію відтінків їх складних характерів. Тому головний соліст Львівської опери, який переспівав майже весь вердієвський репертуар — Риголетто та Набукко в однойменних операх, Жермон («Травіата»), Ренато («Бал-маскарад»), Амонасро («Аїда») — все життя пізнавав і перетворював нескінченні глибини. їх страждань, сумнівів, помилок та героїчних діянь.
Так само підходив Ігор Кушплер і до іншої сфери оперного мистецтва — української класики. Співак упродовж усіх десятиліть роботи працював у Львівській опері, постійно грав у національних виставах. Від султана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського) до поета («Мойсей» М. Скорика). Такий є широкий діапазон українського репертуару відомого артиста.
До кожної ролі він ставився з любов'ю, переконанням, шукав акценти, які дозволяли помітити, відчути музику природу національного характеру. Тому знаменно, що для ювілейного бенефісу у 2009 році Ігор обрав партію Михайла Гурмана в опері «Вкрадене щастя» (Ю. Мейтуса за п'єсою І. Франка).
Вплив влади на творчість співака
"Не дай Бог тобі жити під час змін", - говорили китайські мудреці. Але багато знаменитих художників прокладали дорогу саме в такі часи під жорстким ідеологічним контролем. Не оминула ця доля і Ігоря Кушплера.
Співаку довелося ознайомитися не лише зі світовими шедеврами, а й із замовними радянськими операми. Наприклад, з оперою М. Кармінського «Десять днів, які вразили світ», ідеологізованою політичною агітацією. У ній Кушплера було призначено на роль одноногого матроса. Вокальна партія нагадувала промови комуністичних ораторів та пісні сталінських часів, ніж музична мова, гідна сучасної опери.
Завдяки неоднозначній артистичній практиці він не лише занурювався в ті ролі, для яких відчував себе створеним. Але й у ті, у яких він шукав «раціональне зерно» утримання та створював переконливий образ. Така школа загартувала його професійну свободу та розвинула аналітичні здібності.
Бенефіс Ігоря Кушплера у ролі Михайла Гурмана символічно розповів про головну сутність його артистичного «его». Це багатогранність, мінливість образів, чутливість до найтонших відтінків характеру, єдність всіх компонентів – вокальної інтонації (як основного елемента) та руху, жесту, міміки.
Музична педагогічна діяльність
Не менш успішним Ігор Кушплер був на педагогічній ниві, де співак передавав свій багатий вокальний та сценічний досвід. На кафедрі сольних співів Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка артист викладав із 1983 року. Багато його випускників працювали солістами оперних театрів Львова, Києва, Варшави, Гамбурга, Відня, Торонто, міст Європи та світу.
Вихованці Кушплера стали лауреатами (зокрема перших премій) найпрестижніших міжнародних конкурсів. Серед його випускників: заслужені артисти України – лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка О. Шкурган, І. Дерда, О. Сідір, солістка Віденської опери З. Кушплер, соліст Національної опери України (Київ) М. Губчук. А також солісти Львівської опери – Віктор Дудар, В. Загорбенський, О. Бенюк, Т. Вахновська. За контрактами в оперних театрах США, Канади, Італії працюють О. Ситницька, С. Шуптар, С. Соловей, С. Слив'янчук та ін. 1999 року журі конкурсу ім. Івана Паторжинського відзначило Кушплера дипломом «Найкращий викладач».
Співак неодноразово був членом журі конкурсів співаків, зокрема ІІІ Міжнародного конкурсу ім. Соломії Крушельницької (2003). А також ІІ та ІІІ Міжнародного конкурсу ім. Адама Дідура (Польща, 2008, 2012). Він систематично проводив майстер-класи у музичних навчальних закладах Німеччини та Польщі.
Із 2011 року Ігор Кушплер успішно здійснював керівництво кафедрою сольного співу. Він був автором та керівником численних творчих проектів. І успішно їх втілював у життя разом із викладачами кафедри.
Повертаючись із міжнародного конкурсу вокалістів ім. Адама Дідура, де він був членом журі, Ігор Кушплер трагічно загинув у автомобільній катастрофі під Краковом 22 квітня 2012 року.
Дружина Ада Кушплер та дві доньки артиста продовжують розвивати оперну музику в Україні.
