Колектив Fugazi утворився 1987 року у Вашингтоні (Америка). Творцем її став Ян МаккКей, господар звукозаписної компанії Dischord. Раніше він брав участь у діяльності таких груп як The Teen Idles, Egg Hunt, Embrace та Skewbald.
Ян заснував і розвивав колектив Minor Threat, який вирізнявся брутальністю та хардкором. Це були не перші його спроби створити класичний гурт зі звучанням пост-хардкору. І нарешті, в особі команди Fugazi у творця це вийшло. Fugazi стала еталоном колективів, що повністю відображають суспільство андеграунду з їх непримиренним сприйняттям інтелігентів та мажорів.
На початку цей колектив складався з трьох учасників. Ян МакКей мав чудовий вокал і грав на гітарі. Джо Лоллі акомпанував на бас-гітарі, а Брендан Кенті був майстром ударної установки. Саме таким складом хлопці записали свій перший диск із живими концертами «13 Songs».
Трохи пізніше до них приєднався Гай Піцціотто, який виконує віртуозні композиції на гітарі. До цього він був у складі Rites Of Spring із Бренданом Кенті, грав із Insurrection та One Last Wish. Тож до нової групи увійшли досвідчені музиканти з гарним багажем знань та навичок.
Незважаючи на те, що на той час була неймовірно популярна хардкор музика, Fugazi виконували експериментальний та нетрадиційний арт-панк. Він досить дивно виглядав на тлі музичної культури, в якій команда створювала свої сингли. Арт-панк не вписувався в жодний із існуючих стилів. На це дуже вплинула творчість таких музичних колективів як Hüsker Dü та NoMeansNo.
Розвиток та успіх команди Fugazi
Після низки успішних виступів на концертах у 1988 році колектив готує та випускає свій дебютний альбом «Fugazi EP». Він був добре прийнятий слухачами та відзначений у ЗМІ. Найбільш вдалими композиціями стали «Waiting Room» та «Suggestion». Ці композиції відносять до візитних карток самої групи.
У 1989 році команда записує наступний диск під ім'ям "Margin Walker". Через деякий час однойменний трек стане легендарним і шанованим серед багатьох робіт колективу. Він увійде до збірки "13 Songs", де кожна композиція ретельно обиралася.
У 1990 році була випущена платівка «Repeater», яку добре прийняли слухачі та ЗМІ, але все ще залишався якийсь сумнів у цьому молодому гурті. Проте з виходом наступного альбому Steady Diet Of Nothing через рік вже стало зрозуміло, що гурт дуже перспективний, цікавий і незвичайний. Незвичне звучання підкорило багатьох і привернула увагу продюсерів. Цей диск став легендарним у фанатів даного колективу.
90-ті роки для Fugazi
У цей час починається хвиля, яка популяризує культуру андеграунду. Команда Nirvana випускає свій яскравий диск Nevermind. Він виступив флагманом для любителів подібної музики, і тоді гурт «Fugazi» потрапляє в той самий перебіг. Їм починають пропонувати цікаві та прибуткові контракти зі звукозаписними студіями.
Однак музиканти залишаються вірними своїм переконанням і зневагою до мажорів та пафосу. Вони продовжують працювати та записуватись на своїй студії «Dischord». Тоді Яну МакКею пропонують не лише контракт із гуртом, а й купити весь лейбл «Dischord». Але власник, звісно, відмовляє.
Новий альбом виходить у світ у 1993 році з назвою "In On The Kill Taker" у більш агресивним звучанням і натиском. Тексти відрізняються відкритістю та нескромними висловлюваннями, що багатьох приваблює. Цей диск потрапляє до музичного параду Британії одразу на 24 місце без будь-якої реклами чи продюсерської діяльності.
Fugazi стає дуже популярним і затребуваним гуртом саме завдяки своїм експресивним виступам і зневагою до вищих верств суспільства. Найімпульсивнішим на виступах був Гай Піцціотто. Він входив у якийсь шалений транс на сцені, заряджаючи енергією весь зал.
Група наполягала, щоб квитки на їхні концерти завжди були доступними для простих людей і коштували не більше 5$, а ціна на диски не перевищувала 10$. Також у хлопців був віковий кордон для відвідування виступів. Під час проведення концертів заборонялося продавати алкоголь та цигарки. Якщо хтось у залі починав виходити за межі, то його просили піти і залу з відшкодуванням вартості квитка. Якщо ж починалися заворушення в натовпі, то група припиняла грати доти, доки не настане лад.
Експерименти групи
Платівка «Red Medicine» записується в 1995 році і виходить мелодійнішою, з невеликими коливаннями стилю. Були треки з нотами нойз-року та традиційного та улюбленого слухачами хардкору.
Музиканти вдало експериментували зі стилями, поєднуючи кілька елементів із різних напрямків в одній композиції. Так само був записаний наступний альбом «End Hits» у 1998 році. Такий проміжок між виходами альбомів пояснюється зростанням інтересів гуртів до студії «Dischord», на якій одночасно працював Ян МакКей.
Після цього диска колектив знову починає концерти. 1999 року музиканти створюють документальний фільм під назвою «Instrument». У ньому відображені концерти, різноманітні записи інтерв'ю, репетиції та загалом життя гурту за лаштунками. Тоді ж на додаток виходить CD із саундтреком у цій кінострічці.
Закінчення творчості гурту Fugazi
Останній студійний альбом був випущений в 2001 році з назвою The Argument і окремо EP Furniture. Останній містив три треки, що відрізнялися за стилем від основного диска. У ньому були звичніші сингли для слухачів.
The Argument став кращою роботою колективу за всю їхню діяльність. І після випуску команда вирішує розійтися, щоби займатися власною творчістю. Ян повністю працює з іншими проектами від імені «Dischord», і бере участь у групі «Evens», граючи на гітарі.
Вони пишуть два релізи під назвами The Evens 2005 року і Get Evens 2006. МакКей і Піцціотто стали продюсерами інших колективів. Джо Лоллі став засновником свого лейблу Tolotta, який поступово обростає новими перспективними колективами, наприклад Spirit Caravan. Паралельно він записує свій сольний диск There to Here. Кенті бере участь в інших групах і пише свій альбом «Decahedron».
