Євген Станкович – педагог, музикант, радянський та український композитор. Євген – центральна постать у сучасній музиці рідної країни. На його рахунку нереальна кількість симфоній, опер, балетів, а також величезна кількість музичних творів, які сьогодні звучать у кінострічках та серіалах.
Дитячі та юнацькі роки Євгена Станковича
Дата народження Євгена Станковича – 19 вересня 1942 року. Він родом із невеликого провінційного містечка Свалява (Закарпатська область). Батьки Євгена не мали відношення до творчості – вони працювали у педагогічній сфері.
Коли батьки помітили, що син тягнеться до музики, то записали його до музичної школи. У 10-річному віці він розпочав навчання гри не баяни.
Пізніше він продовжив удосконалити знання, але вже у музичному училищі міста Ужгород. Він навчався у класі композитора та музиканта Степана Мартона. Згодом Євген перевівся до віолончеліста Й. Базелу.
Під час навчання у музичному училищі, Євген зрозумів, що його спричиняє імпровізація. Основи складання музичних творів він пізнавав під чуйним керівництвом Адама Солтіса – у консерваторії імені Лисенка (Львів).
У Львівській консерваторії він провчився лише півроку – його призвали до армії. Віддавши борг батьківщині, Євген продовжує відточувати музичні знання, але вже у консерваторії міста Київ. Станкович потрапив до класу Б. Лятошинського. Вчитель навчив Євгена бути чесним у своїх вчинках, а й у мистецтві.
Після смерті педагога, 1968 року, майбутній композитор перейшов у клас М. Скорика. Останній дав Євгену чудову школу професіоналізму.
Робота у виданні «Музична Україна»
На початку 70-х років минулого століття він закінчив консерваторію. Євгеній швидко знайшов роботу – він облаштувався музичним редактором видання «Музична Україна». Цю посаду Станкович обіймав до 77-го року.
Через деякий час Євген зайняв посаду заступника голови управління Київської організації спілки композиторів України. У середині 80-х його обрали секретарем управління спілки композиторів України. Головою управління він був із 1990 по 1993 рік.
З кінця 80-х років він розпочав педагогічну діяльність. Він навчав студентів Київської консерваторії імені Чайковського. Євген дослужився до професора, а також завідувача кафедри композиції Національної музичної академії України ім. П. Чайковського.
Творчий шлях Євгена Станковича
Перші серйозні музичні твори Євген Станкович почав писати ще студентські роки. Він працював з різними музичними жанрами, але найбільше любив творити в симфонічному і музично-театральному жанрі. Написавши перші твори – він починає говорити про себе як про маестро великого драматичного таланту.
Вишукана композиторська техніка маестро, ідеальна поліфонічна фактура та чуттєва лірика – переносить слухачів у епоху розквіту Бароко. Творчість Євгена – самобутня та чуттєва. У нього добре виходить передавати емоції свободи, плавності форм і ідеальної технічної майстерності.
Він працював над великими та камерними творами. На особливу увагу заслуговують опери: «Коли цвіте папороть» та «Rustici». Балети: "Княгиня Ольга", "Прометей", "Майська ніч", "Ніч перед Різдвом", "Вікінги", "Володар Борисфену". Симфонії №3 «Я стверджуюсь» на слова українського поета Павла Тичини.
Музичний супровід для фільмів: «Легенда про княгиню Ольгу», «Ярослав Мудрий», «Роксолана», «Ізгой».
Євген не оминав «хворі теми» для українського народу. У своїх творах він висвітлив кілька дат, про які має пам'ятати кожен мешканець України. Він присвятив «Панахіду за померлими з голоду» – жертвам голодомору, «Каддіш-Реквієм» – жертвам Бабиного яру, «Співу скорботи», «Музику Рудого лісу» – жертвам Чорнобильської трагедії.
Музичні твори
Особливої уваги заслуговує перша симфонія Sinfonia для 15 струнних музичних інструментів. Твір був написаний 1973 року. Перша симфонія цікава тим, що це рідкісний випадок одночасного циклу у повільному темпі. Її вигідно виділяє філософські роздуми. У цьому творі Євген розкрився як геніальний поліфоніст. А ось Друга симфонія сповнена конфліктами, болем, сльозами. Станкович написав симфоній під враженням від масштабів горя ВВВ.
У 76-му році минулого століття репертуар маестро поповнюється Третьою симфонією («Я стверджуюсь»). Багатство образів, композиторських рішень, насичена музична драматургія – основні відмінності Третьої симфонії двох попередніх.
Через рік він представив шанувальникам своєї творчості Четверту симфонію (Sinfonia liriса), яка спочатку до кінця просочена лірикою. П'ята симфонія («Симфонія пасторалів») – ідеальна розповідь про людину та природу, а також місце людини у ній.
Він не лише працює над серйозними музичними творами, а й звертається до камерних творчих висловлювань. Мініатюри дозволяють маестро в одному творі розкрити весь спектр емоцій, висвітлити образи та за допомогою справжнього професіоналізму створити ідеальні музичні твори.
Творчий внесок Євгена Станковича у розвиток музичного театру
Композитор зробив безперечний внесок у розвиток українського музичного театру. Наприкінці 70-х років він представив шанувальникам своєї творчості фолк-оперу «Коли цвіте папороть». У музичному творі маестро музичною мовою описав ряд жанрово-побутових та обрядових сцен.
Не можна обминути балет «Ольга» та «Прометей». Історичні події, різнопланові образи та сюжети – стали ідеальним підґрунтям для створення музичних творів.
Роботи українського композитора звучать на найкращих європейських майданчиках, а також на майданчиках Америки та Канади. На початку 90-х він став членом журі Міжнародного фесту сучасної музики в одному з міст Канади.
У середині 90-х йому надійшло запрошення зі Швейцарії. Євген був композитором резиденції кантону Берн. Він переможець безлічі європейських конкурсів та фестивалів.
Євген Станкович: Подробиці особистого життя
Він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тамарою, коли їй ледве виповнилося 15 років. За кілька років Євген зробив дівчині пропозиції, і вона стала його дружиною.
На момент знайомства Тамара була студенткою музичного училища міста Мукачеве. Кілька років залицянь – вилилися у створення міцного шлюбу. Тетяна та Євген Станковичі – вже понад 40 років разом.
Тамара завжди і у всьому підтримувала чоловіка. Жінка дочекалася його після армії, підбадьорювала, коли в нього опускалися руки, і завжди вірила, що її чоловік геній.
У союзі у пари народився син і дочка, які теж пішли стопами знаменитого батька. Син грає в оркестрі
Оперний театр, він скрипаль. Закінчив київську консерваторію. Дочка також закінчила консерваторію.
Якийсь час вона жила в Канаді, але кілька років тому переїхала до Києва.
Євген Станкович у цей час
Євген продовжує складати музичні твори. 2003 року він написав музичний супровід для серіалу «Роксолана». Через рік він представив оркестрове твір «Сімфонієтта для чотирьох валторн та струнного оркестру». У цей період було представлено ще кілька камерних творів.
2010 року відбулася презентація його балету «Володар Борисфена». У 2016 році він написав оркестровий твір «Концерт для віолончелі з оркестром № 2». Новинки тепло прийняли шанувальники класичної музики.
2021 року стартував черговий Міжнародний інструментальний конкурс Євгена Станковича. Він має відбутися наприкінці травня 2021 року. У конкурсі можуть взяти участь солісти та колективи з усіх країн світу віком до 32 років. Конкурс поділяється на 4 окремі групи за складом інструментів. Зазначимо, що захід проходитиме у дистанційному форматі.
