В історії рок-музики є багато колективів, які несправедливо підпадають під термін «група однієї пісні». Є й такі, про які говорять, як про «групу одного альбому». Ансамбль зі Швеції Europe скоріше підходить до другої категорії, хоча для багатьох він залишається у рамках першої. Відродившись 2003 року, музичний альянс існує дотепер.
Але серйозно «прогриміти» на весь світ цим шведам вдалося давно, близько 30 років тому, в епоху розквіту глем-металу.
Як все починалося у гурту Європа
Одна з найяскравіших скандинавських груп з'явилася в Стокгольмі в 1979 завдяки старанням співака Джоуї Темпеста (Рольф Магнус Йоакім Ларссон) і гітариста Джона Норума. Хлопці зібралися разом із басистом Пітером Олссоном та барабанщиком Тоні Рено, щоб репетирувати, виконувати пісні. Force — такою була їхня перша назва.
Незважаючи на потужну назву, досягти чогось суттєвого, навіть у межах Скандинавії, хлопцям не вдалося. Група постійно записувала пісні, розсилала демозаписи до різних звукозаписних компаній. Проте їм завжди відмовляли у співпраці.
Все змінилося на краще, коли хлопці вирішили перейменувати колектив на лаконічне, але ємне слово Europe. Під цим музичним лейблом музики вдало виступили на конкурсі Rock-SM, куди їх запросила подруга Джоуї.
Останній отримав приз за найкращий вокал, а Джон Норум - за віртуозне виконання на гітарі. Потім групі запропонували підписати контракт із фірмою Hot Records, ніж молоді хард-рокери та скористалися.
Дебютна робота з'явилася 1983 року і стала класичним «першим млинцем». Був локальний успіх у Японії, де звернули увагу на сингл Seven Doors Hotel. Композиція потрапила до топ-10 у Японії.
Амбіційні шведи не впадали у відчай. За рік створили другий альбом Wings of Tomorrow, який став дебютним.
На гурт звернув увагу лейбл Columbia Records. "Європейці" отримали право підписати міжнародний контракт.
Приголомшливий успіх гурту Europe
Восени 1985 року група Europe (у складі: Темпест, Норум, Джон Левен (бас), Мік Мікаелі (клавішні інструменти), Ян Хоглунд (барабани)) прибула до Швейцарії. І на якийсь час окупувала студію PowerPlay у Цюріху.
Патронувала майбутній альбом компанія Epic Records. Безпосередньо продюсування займався фахівець на ім'я Кевін Елсон. Він мав раніше успішний досвід роботи з американцями — Lynyrd Skynyrd і Journey.
Платівка могла б вийти і раніше за травень 1986 року. Але процес затримався через те, що Темпест взимку захворів і довго не міг брати ноти. Зведенням та мастерингом записів займалися у США.
Головним хітом альбому стала пісня, яка дала назву всьому опусу із 10 треків — The Final Countdown. Фішка пісні – ефектний клавішний риф, який Темпест вигадав ще на початку 1980-х років.
Він неодноразово його награвав на репетиціях, поки басист Джон Левен підказав йому написати пісню на базі цього награшу. Текст Темпест написав завдяки культовому твору Девіда Боуї Space Oddity. The Final Countdown співають від імені астронавтів, що відлітають у довгу космічну подорож і дивляться з сумом на планету. Адже невідомо, що на них чекає попереду. Як приспів був рефрен: «Йде фінальний відлік!».
Коли Темпест записав пробну версію та дав її прослухати решті учасників, комусь сподобалося, комусь не дуже. Джона Норума, наприклад, узагалі обурило «попсовий» синтезаторний початок. І він мало не наполіг на тому, щоб від нього відмовитися.
Вирішальне слово залишилося за автором, який відстояв і вступ, і пісню. Над шикарним за звучанням рифом попрацював клавішник Мікаелі.
Новий хіт від гурту Europe
Серед пісень альбому варто виділити бойовик Rock the Night, мелодійну композицію Ninja, гарну баладу Carrie.
Всім здавалося, що для цієї мети найбільше підходить заводний номер «Запалюй всю ніч». Пісня була складена 1984 року, її хлопці неодноразово виконували на концертах. І її добре сприймали шанувальники. Точку в суперечках поставила звукозаписна компанія, яка наполягала на випуску The Final Countdown.
Пісня моментально стала міжнародним хітом, №1 в Англії, Франції, Німеччині, рідній Швеції, навіть в Америці вона потрапила до рейтингів. Публіці подобалися звуки цієї пісні і просторах Радянського Союзу. Виступ гурту примудрився показати у народно-музичній програмі «Ранкова пошта».
Загалом все вийшло рівним, «смачним», ретельно опрацьованим. Оглядач Allmusic Даг Стоун через кілька років, коли ажіотаж та перші враження пройшли, назвав альбом одним із найвидатніших в історії рок-музики.
Далі буде
Міжнародний успіх не закрутив хлопцям голови, і вони не стали спочивати на лаврах. Закінчивши світове турне, музиканти знову усамітнилися у студії для запису нового матеріалу.
Щоправда, на жаль, без Джона Норума. Він був незадоволений легковажним звучанням гурту та залишив колектив. Замість нього було рекрутовано іншого непоганого гітариста Кі Марселло.
Саме за участю останнього було випущено наступний альбом Out of This World. Платівка була створена за лекалами попередньої, а тому автоматично посіла високі позиції у багатьох чартах.
Єдине, такої крутої композиції, як The Final Countdown, у ній не було. Але цю роботу гідно оцінили в Америці, що завжди давалося нелегко європейським групам.
Через три роки було випущено п'ятий альбом Prisoners in Paradise. Музика набула значної жорсткості, ніж раніше. Диск став «золотим» у Швеції та потрапив у шість різних чартів.
У 1992 році було формально оголошено про перерву в діяльності групи, але більшість шанувальників зрозуміли, що це розпад, оскільки учасники команди розійшлися іншими конторами або зайнялися сольною творчістю, а контракт з Epic Records був розірваний.
Відродження
1999 року учасники групи Europe об'єдналися для разового виступу в Стокгольмі.
Через чотири роки гурт возз'єднався у «золотому складі» часів альбому The Final Countdown.
У вересні 2004 року вийшла нова робота Start from the Dark. Змінилася музика, осучаснилося звучання, не було одного того ж дива 1986 року.
Подальша дискографія:
- Secret Society (2006);
- Last Look at Eden (2009);
- Bag of Bones (2012);
- War of Kings (2015);
- Walk the Earth (2017).
