Цезар Кюї відзначився як геніальний композитор, музикант, педагог і диригент. Він входив до складу «Могутньої купки» та прославився як заслужений професор фортифікації.
«Могутня купка», є творче співтовариство російських композиторів, що склалося в культурній столиці Росії наприкінці 1850-х і на початку 1860-х років.
Кюї – багатостороння та неординарна особистість. Він прожив неймовірно насичене життя. За собою він залишив десятки культових музичних робіт. Композиції маестро відрізняються ліричною проникливістю та витонченістю.
Дитячі та юнацькі роки
Дата народження маестро – 6 січня 1835 року. Він народився у Вільнюсі. Глава сімейства був родом із Франції. Він служив Наполеону. Під час воєнних дій отець Цезаря зазнав сильного поранення. Він вирішив не повертатися на Батьківщину. Незабаром отець Цезаря оселився у Вільнюсі. Там він знайшов себе у ролі викладача французької мови. За дружину він собі взяв дочку знатного архітектора.
Кюї радував батьків потягом до музики та мистецтва. Вже у п'ятирічному віці він на слух міг відтворити почуті мелодії. Ігри на фортепіано його навчила рідна сестра, а незабаром із Цезарем займалися вже професійні вчителі музики.
Потім талановитий хлопчик вступив до місцевої гімназії. Тут він познайомився із творчістю Шопена. Під впливом творів маестро молодої Кюї складає мазурку, яку присвячує на честь померлого педагога. Коли Монюшко вперше почув твори Кюї, то погодився безкоштовно давати уроки гри на гармоніці. Менше, ніж через рік, він вже ідеально грав на інструменті.
На початку 50-х Цезар став студентом місцевого інженерного училища. Через 4 роки він обійняв посаду прапорщика. Наприкінці 50-х років молодик закінчив Миколаївську інженерну академію з виробництвом у поручики. У душі він жив тільки музикою, але поки що задовольнявся малим.
Незабаром Кюї став викладачем фортифікації, а потім обійняв посаду полковника. Йому вдалося побудувати блискучу кар'єру і стати шановною людиною.
Творчий шлях та музика маестро Цезар Кюї
Зрештою він дослужився спочатку до професора, а згодом отримав чин генерал-майора. Він одним із перших запропонував застосовувати бронебаштові установки у сухопутних фортець.
На тлі цього виникає цілком логічне питання: як за такого графіка і насиченого життя, Кюї міг займатися ще й музикою. Цезарю вдавалося майже неможливе - він блискуче справлявся з основною роботою, а тим часом йому вдавалося займатися ще музикою. Писати романси він почав у 19 років. Дебютні роботи маестро навіть були опубліковані, але, на жаль, вони були прохолодно зустрінуті публікою. Професійно займатися музикою він розпочав лише після закінчення навчального закладу.
Саме в цей період він був помічений у компанії Балакірєва. На той час Мілій був не лише авторитетним композитором та музикантом, а й шановним педагогом. Він став головним ідейним натхненником Кюї. Зрештою Цезар став членом так званої «Могутньої купки».
У ході справи з'ясувалося, що у маестро є одна слабка сторона – оркестрування. Балакиров намагався допомогти товаришу, і брав участь у написанні окремих композицій. У роботах Кюї виразно було чути нотки, властиві роботам Мілія.
Дебютним творам Кюї явно не вистачало індивідуальності, тому Цезар був змушений відмовитись від подальшої допомоги Балакірєва. Як би там не було, Мілій вплинув на звучання і характер композицій Цезаря.
Маестро став одним із найяскравіших особистостей так званої «нової російської школи», представниками якої виступали члени «Могутньої купки». Він досить часто публікував своє бачення те що, що відбувалося у світі культури. Тоді він друкувався, використовуючи творчий псевдонім «***». Якось він розкритикував «Бориса Годунова», чим дуже поранив автора опери – музиканта та композитора Мусоргського.
Дебют маестро
Незабаром відбулася презентація дебютної опери Цезаря. Йдеться про твір «Кавказький бранець». Зазначимо, що представлена опера була написана в руслі тенденцій, знайомих публіці за «Русалкою». Цей твір тонко натякав, що створення «Кавказького бранця» Цезаря надихнула французька опера.
Реформаторські починання в драматичній музиці добре вилилися в опері «Вільям Раткліф». Маестро приступив до твору музичного твору ще на початку 60-х років. Він хотів злити докупи текст і музику. Композитор ретельно підійшов до розробки вокальних партій, застосувавши в них мелодійний та співучий речитатив, а також симфонічність оркестрового супроводу.
Представлене твір зрештою відкрила новий етап у розвитку російської опери. Хоча насправді Вільям Раткліф не має під собою національного відбитка. Банально, але факт. Оркестрування стало слабкою стороною представленої опери. Коли «Раткліф» планували поставити в театрі Санкт-Петербурга, Кюї просив публіку тільки про одне – не відвідувати спектакль. Він розумів слабкі сторони і хотів залишити свою репутацію чистою.
Так опера «Раткліф», яку він мріяв поставити на сцені, була презентована публіці лише через три десятки років. Маестро ретельно попрацював над твором, щоб донести до публіки ідеальне звучання. Така ж доля спіткала «Анджело».
Багато музичних творів Кюї було адресовано дитячій аудиторії. Він створив цілу низку незабутніх композицій, в яких знайшлося місце для витівок, загадковості та чарівництва. Опери для дітей були легкими, але водночас вони притягували складністю мелодії. Вони написані простою, але зрозумілою для дитячої аудиторії мовою.
До найпопулярніших дитячих опер маестро слід віднести:
- "Сніговий богатир";
- "Червона Шапочка";
- "Кіт у чоботях";
- «Іванушка-дурник».
репертуар
Не можна не згадати, що репертуар маестро був наповнений безліччю романсів. Він написав понад 400 ліричних творів. Романи Кюї позбавлені куплетної форми та повтору тексту, але саме в цьому ховається їхня родзинка.
Вибір текстів для ліричних творів зроблений із великим смаком. Йому вдавалося створювати цілу психологічну картину з дуже коротеньких романсів. Серед творів Кюї знайшлося місце не лише психологічним та любовним темам. Він чудово складав гумористичні композиції.
Але, все ж таки талант маестро здебільшого ліричний. Не драми – не його стиль. Маестро чудово вдавалося передавати жіночі характери. Але чого точно була позбавлена його музика – грандіозності та потужності. Він щиро ненавидів грубість, банальність та несмак. Кюї міг довго працювати над своїми творами. Маестро віддавав перевагу твору дрібних комбінацій.
Незважаючи на очевидний талант Цезаря, більшість його оперних «полотен» згодом були вилучені зі сцени. Це цілком зрозуміло і безпосередньо пов'язане з особливостями його обдарування, переважно камерно-ліричного.
Подробиці особистого життя
У 1858 році маестро взяв у подружжя чарівну Мальвіну Бамберг. Вчителем дівчини був композитор Даргомизький. Свій дебютний опус Кюї присвятив саме цій жінці. Головною темою у роботі Цезаря були перші літери прізвища Мальвіни.
Цікаві факти про музиканта Цезар Кюї
- Він читав лекції самому Миколі ІІ.
- Цезар видав низку підручників. Згодом за його книг вчилися солдати в Російській армії.
- Його відносили до списку найсильніших і непохитних музичних критиків. Він боявся відстоювати інтереси сучасних композиторів.
- Він зробив величезний внесок у військову область. На рахунку Кюї багато досягнень у фортифікації. За свою роботу він отримав понад десять орденів.
- Маестро допоміг закінчити одну з опер Мусоргського.
Останні роки життя композитора Цезар Кюї
Він пережив своїх друзів та колег. Йому вдалося створити події, настання яких чималою мірою сприяла пристрасна романтична проповідь російської інтелігенції. У 1918 році, він пише М. С. Керзіна:
«Живемо день у день. Мерзнемо і голодуємо. А якщо задуматися, то якийсь цікавий історичний момент ми переживаємо…».
Пройде 4 місяці і його оточення розповість про смерть маестро. Причиною смерті став крововилив у мозок. Його не стало 26 березня 1918 року.
