Аркадій Кобяков народився 1976 року у провінційному містечку Нижній Новгород. Батьки Аркадія були простими робітниками.
Мати працювала на заводі дитячих іграшок, а батько був старшим механіком автобази. Окрім батьків, вихованням Кобякова займалася бабуся. Саме вона прищепила Аркадію любов до музики.
Артист неодноразово говорив про те, що бабуся навчила його дивитися на життя філософськи: «Ми не виберемося звідси живими, тому просто насолоджуйся життям».
Те, що Аркадія мала чудові вокальні дані, вперше помітила вихователька в дитячому садку. Саме вона наполегливо рекомендувала батькам визначити сина до школи із музичним ухилом.
Ідею вступу до спеціалізованої школи підтримала його бабуся. Саме вона визначила онука до Нижегородської хорової капели для хлопчиків за класом фортепіано.
Могло скластися враження, що Аркадій ріс «пай-хлопчиком», але це зовсім не так. Кобяков легко піддався впливу вулиць та місцевих авторитетів, за що йому навіть хотіли дати кримінальний термін.
Понад 3,5 роки Аркадій провів у Ардатівській виховно-трудовій колонії для неповнолітніх. Але й після цієї події життя не перестало підносити молодій людині неприємні сюрпризи.
Незадовго до виходу з місць ув'язнення у Кобякова за дуже дивних подій загинув батько.
Смерть батька стала для юнака потрясінням. До цього він не стикався із втратою близьких людей. Не здатися і не впасти в депресію допомогло те, що мати потребувала моральної підтримки.
Початок творчого шляху Аркадія Кобякова
Під час перебування у Ардатівській виховно-трудовій колонії Аркадій уперше почав писати пісні.
Найяскравішою композицією на той час стала пісня «Здравствуй, мам». Цю пісню молодик написав через кілька днів після смерті батька.
«Доброго дня, мам» — це композиція, в якій показано весь душевний біль автора. Саме за пронизливість та щирість Аркадія Кобякова полюбили його шанувальники.
Відбувши термін покарання, Аркадій вирішив зайнятися тим, чого лежала його душа. Він вирішив здобути музичну освіту. Кобяков успішно вступив до Академічної державної філармонії ім. Мстислава Ростроповича.
Незважаючи на очевидний талант, Аркадій не зміг закінчити навчальний заклад. Тюремне минуле далося взнаки. До Кобякову ставилися трохи упереджено. Крім того, Аркадія не могла залишити кримінальне минуле.
Він знову відчував «перебої». На цей раз із ним не залишилося близьких людей. 1996 року Кобяков знову вирушив за ґрати — цього разу за розбійний напад на 6,5 років.
Позбавлення волі Кобякова
Цікаво, що більшість свого життя Аркадій Кобяков провів у місцях ув'язнення. 2002 - молоду людину засудили на 4 роки за шахрайські махінації.
У 2008 році за тією ж статтею Аркадій знову вирушив за ґрати, але цього разу вже на 5 років. Напевно, не варто говорити про те, що більшість пісень Аркадій написав, перебуваючи у в'язниці.
Найбільше пісень молодик написав, коли сидів у таборі «Південний». За 4 роки Аркадію Кобякову вдалося записати близько десяти музичних композицій.
На більшу частину робіт молодик зняв ще й відеокліпи. Незабаром про те, що у в'язниці сидить справжній самородок, дізналися «сукамерники», наглядачі та любителі шансону.
Після того, як Аркадій звільнився з місця позбавлення волі, він почав підробляти своїми виступами у ресторанах та корпоративах.
Аркадій Кобяков – людина не з простою долею. Після звільнення в 2006 році він вкотре потрапив за ґрати. Він продовжував займатися творчістю. Музика – його порятунок, повітря, втіха.
У 2011 році Юрій Іванович Кость (популярний шансоньє з Тюмені) та Кобяков дали концерт для ув'язнених табору. У цей же час співак випустив перший офіційний альбом «Арештантська душа».
Після презентації першого альбому дискографія співака поповнилася збірками: «Душа моя», «Конвой», «Найкраще», «Вибране».
Творчий шлях артиста після визволення
2013 року Аркадій Кобяков вийшов на волю. На той час Аркадій вже був популярною зіркою в колі шанувальників шансону.
Такі композиції виконавця, як: «Все позаду», «Я лише перехожий», «Вітерець», «Піду на світанку», «А над табором ніч», «Я стану вітром», «Не клич мене», «Час прощатися» , «Жаба» та багато інших, більшість меломанів знали напам'ять.
У тому ж 2013 виконавець провів перший сольний концерт у московському клубі «Бутирка». Помешкання було переповнене шанувальниками творчості Кобякова.
Згодом Аркадій неодноразово виступав біля Москви, Санкт-Петербурга, Нижнього Новгорода, Тюмені, Іркутська.
Особисте життя Аркадія Кобякова
Незважаючи на те, що більшість свого життя Аркадій провів у місцях позбавлення волі, він ніколи не був самотнім. Після звільнення з в'язниці 2006 року він познайомився з дівчиною на ім'я Ірина Тухбаєва.
Дівчину не зупинило те, що в Аркадія було не найкраще і світле минуле. Пройшло трохи часу після фатального знайомства, і Кобяков зробив Ірині пропозицію руки та серця.
Дівчину не треба було довго просити. Вона сказала молодій людині «так». У 2008 році відбулася найголовніша подія у житті Аркадія. Його дружина Ірина подарувала первістка, якого назвали Арсен.
Кобяков не приховував, що найголовніше у житті — це сім'я. Журналісти, які опубліковували статті про виконавця, часто публікували фотографії Аркадія та Ірини.
Чоловік настільки захоплено дивився на свою дружину, що сумнівів у тому, що це кохання не виникало ні в кого.
Але дружина не змогла вберегти чоловіка від біди. Аркадій вчетверте (і цього разу останній) опинився за ґратами. Ірина тяжко переживала час розлуки з коханим чоловіком.
За роки творчої кар'єри Аркадій встиг присвятити коханій дружині кілька пісень про кохання. Його друзі говорять про те, що він був дуже прив'язаний до Ірини та сина Арсенія.
На жаль, Арсеній, як і його тато рано дізнався, що таке гіркота втрати. Але Кобякову-молодшому трохи поталанило. Його батько залишив йому чудову спадщину у вигляді збірок музичних композицій.
Смерть та похорон артиста
В останній рік свого життя Кобяков мешкав на території Подільська. Він продовжував писати пісні, музику та давати концерти. Виконавця не стало 19 вересня 2015 року. Аркадій пішов із життя у власній квартирі.
Співак помер від внутрішньої кровотечі, яка відкрилася через виразку шлунка. На момент смерті Аркадію Кобякову було лише 39 років.
Прощання зі співаком було організовано у Подільську, а поховали його на батьківщині, у Нижньому Новгороді.
