Голосом Ганни Герман захоплювалися у багатьох державах світу, але найбільше у Польщі та Радянському Союзі. І досі її ім'я легендарне для багатьох росіян і поляків, адже на її піснях виросло не одне покоління.
В Узбецькій РСР у містечку Ургенч 14 лютого 1936 року з'явилася на світ Ганна Вікторія Герман. Мама дівчинки Ірма була з німецьких голландців, а тато Ойген мав німецьке коріння, вони опинилися в Середній Азії через загальне розкуркулювання.
Через півтора року після народження Ганни, в 1937 році, за доносом недоброзичливців її батькові звинуватили в шпигунстві і незабаром розстріляли. Мама з Анною та Фрідріхом перебралася до Киргизії, а потім до Казахстану. Ще одна трагедія наздогнала їх у 1939 році – помер молодший братик Анни – Фрідріх.
У 1942 році Ірма знову одружилася з польським офіцером, завдяки чому мати з дівчинкою змогли виїхати після війни до Польщі до Вроцлава до родичів загиблого на війні вітчима на постійне місце проживання. У Вроцлаві Ганна пішла навчатися до загальноосвітнього ліцею ім.
Початок творчого шляху Анни Герман
Болеслава Кривоустого. Дівчинка вміла добре співати та малювати, і мала бажання навчатися школі витончених мистецтв у Вроцлаві. Але мама вирішила, що доньці краще вибирати більш надійну професію, і Ганна здала документи до Університету Вроцлава на геолога, який успішно закінчила та стала магістром геології.
В університеті дівчина вперше виступила на сцені, де її помітив керівник театру "Каламбур". Анна з 1957 року брала участь у житті театру деякий час, але через навчання залишила виступи. Але займатися музикою дівчина не покинула і наважилася на прослуховування у Вроцлавській естраді, де прихильно прийняли її виступ та включили до програми.
Паралельно Ганна брала уроки вокального мистецтва у викладача консерваторії та у 1962 році пройшла тарифікаційний іспит на профпридатність, що зробило її співачкою професійного рівня. Два місяці дівчина стажувалась у Римі, якої раніше удостоївалися лише оперні співаки.
1963 року Герман брала участь у III Міжнародному фестивалі пісні в Сопоті, з піснею “Так мені з цим погано” взяла другу премію конкурсу.
В Італії Ганна познайомилася з Катажиною Гертнер, яка згодом створила для неї пісню "Танцюючий Еврідік". З цією композицією співачка в 1964 брала участь у фестивалях і стала справжньою знаменитістю, а пісня стала "візитівкою" Ганни Герман.
Вперше Ганна Герман заспівала у Радянському Союзі у концертній програмі "Гості Москви, 1964 рік". А наступного року артистка давала гастрольний тур Союзом, після нього вийшла грамплатівка фірми “Мелодія” з піснями у її виконанні польською та італійською мовами. У СРСР Герман познайомилася з Анною Качаліною, яка стала її близькою подругою до кінця життя.
1965 для Анни був дуже насиченим у плані творчої діяльності. Крім радянських гастролей, співачка взяла участь у бельгійському фестивалі “Charme de la Chanson” в Остенді. 1966 року співачкою зацікавилася звукозаписна “Компанія дискографіка італія”, яка запропонувала їй сольні записи.
Будучи в Італії, співачка виконала неаполітанські композиції, які вийшли у вигляді грамплатівки “Ганна Герман представляє класику неаполітанської пісні”. Сьогодні ця платівка у колекціонерів на вагу золота, оскільки тираж миттєво було розкуплено.
Фестивалі, перемоги, поразки Герман
На фестивалі Сан-Ремо 1967 року співачка брала участь разом із Шер, Далідою, Конні Френсісом, як і Ганна, що не вийшли у фінал.
Тоді ж, влітку співачка прибула у Віарджо на нагородження "Оскаром симпатій глядачів", який крім неї вручали Катаріне Валенте і Адріано Челентано.
Наприкінці серпня 1967 року проходив виступ у містечку Форлі, після якого Анна виїхала з водієм на автомобілі до Мілана. Цієї ночі і трапилася жахлива аварія, співачку “викинуло” з машини, внаслідок чого вона отримала безліч переломів, струс мозку та втратила пам'ять.
На третій день до неї прибули мама і старий друг Збігнєв Тухольський, співачка була непритомна і лише на 12 добу прийшла до тями. Після реанімації Ганна лікувалася у відомій ортопедичній клініці, де лікарі сказали, що життя поза небезпекою, але виконувати пісні вже навряд чи.
Восени 1967 року Анна з матір'ю переправилася до Варшави літаком. Лікарі попередили, що процес відновлення буде тривалим та болючим. Два з гаком роки знадобилося Ганні для подолання наслідків жахливої аварії. Весь цей час її підтримували рідні та Збишок. У ході хвороби Анна почала складати музику і згодом народився альбом пісень "Людська доля", що вийшов у 1970 році і став "Золотим".
Співаці шанувальники надсилали безліч листів, на які вона за станом здоров'я не могла відповідати, і тоді народилася ідея написати мемуари. У книзі Ганна описала перші кроки на сцені, італійське перебування, автоаварію та висловила подяку всім, хто її підтримував. Книга мемуарів "Повернися в Сорренто?" була закінчена у 1969 році.
Тріумфальне відновлення естрадної діяльності Ганни Герман у 1970 році назвали “Поверненням Евридики”, на її першому після хвороби концерті оплески не затихали третину години. У цьому року А. Пахмутова і А. Добронравов створили композицію “Надія”, яку спочатку заспівала Едіта П'єха. У виконанні Ганни Герман пісня прозвучала влітку 1973 року, що стала надзвичайно відомою, без неї не було жодного концерту в СРСР.
Весною 1972 року в Закопані Ганна та Збігнєв розписалися, у документах співачка стала Ганна Герман-Тухольська. Лікарі забороняли співачці народжувати, але Ганна мріяла про дитину. Всупереч прогнозам лікарів у 1975 році у віці 39 років у неї благополучно народився син Збишок.
Восени 1972 року Ганна гастролювала Радянським Союзом, а на початку зими телебачення запустило серію телепрограм "Піє Ганна Герман". Після цього гастрольний тур Радянським Союзом був у 1975 році, коли вперше заспівала пісню В. Шаїнського "А він мені подобається". "Мелодія" запустила випуск ще однієї грамплатівки з її піснями російською мовою.
У 1977 році Ганна брала участь у програмі “Голоси друзів”, у якій зустрілася з О.Пугачовою та В. Добриніним. Паралельно із цим В.Шаїнський створив для Герман пісню “Коли цвіли сади”. Тоді ж прозвучала у виконанні Анни пісня “Луна кохання”, яка стала її коханою і увійшла до фільму “Доля”. У “Пісні-77” Ганна заспівала її дуетом із Левом Лещенком.
1980 року співачка не змогла продовжити концертну діяльність через невиліковну хворобу і на естраду більше не повернулася.
Незадовго до смерті співачка хрестилася та повінчалася. Ганна Герман пішла 25 серпня 1982 року, похована на Кальвіністському цвинтарі у польській столиці.
