Анатолій Дніпров - золотий голос Росії. Візитною карткою співака можна назвати ліричну композицію «Радувати». Критики та шанувальники говорили про те, що шансоньє співав серцем. У артиста була яскрава творча біографія. Він поповнив свою дискографію десятком гідних альбомів.
Дитинство та юність Анатолія Дніпрова
Майбутній шансоньє народився 1 квітня 1947 року в українському місті Дніпропетровську, в сім'ї Семена та Софії Гросс. Його батьки були етнічними євреями, які за певними обставинами мешкали в Україні.
Батьки Анатолія були пов'язані з творчістю. Глава сімейства пройшов Велику Вітчизняну війну. Він переніс кілька тяжких поранень та отримав другу групу інвалідності. Окрім Анатолія, мама та тато виховували ще одну дитину — дочку Ларису.
Те, що Анатолій стане артистом, стало зрозумілим ще в дитинстві. Наприклад, у дошкільному віці він самостійно освоїв гру на кількох музичних інструментах, навіть міг підбирати мелодії.
Отримавши атестат, хлопець вступив до місцевого технікуму. Але за кілька років плани Дніпрова різко змінилися. Анатолій подав документи до музичного училища провінційного міста Грозне. На жаль, він провалив іспити та не був зарахований до навчального закладу.
У нього не було виходу, і він повернувся до стін технікуму. Молода людина не збиралася здавати позиції. Він був налаштований рішуче, тому в середині 1960-х років він став студентом музичного училища тоді міста Дніпропетровська (Україна).
У 20 років його забрали до армії. Віддаючи обов'язок батьківщині, Дніпров не втрачав нагоди виявити свій співочий талант. У результаті він став артистом Ансамблю пісні та танцю МВС України та Молдови, яким керував Васильєв.
В одному зі своїх інтерв'ю Анатолій розповів про те, що жодного разу не пошкодував, що вибрав для себе творчу професію. Дніпров зазначив, що завдяки сцені він зміг пережити негативні моменти своєї біографії. Коли він виходив на сцену, то заряджав себе та публіку лише позитивними емоціями. Шанувальники не сумнівалися у відкритості та щирості артиста.
Анатолій Дніпров: Творчий шлях
Після закінчення музичного училища Дніпров створив перший у СРСР джаз-бенд і почав активно гастролювати країною. Колектив Анатолія з розкритими обіймами приймали майже в кожному куточку Радянського Союзу. У душі Дніпра був продуманим єврейським хлопцем, який чудово розумів, що для досягнення найвищих результатів йому слід переїхати до Москви. Столиця прийняла музиканта холодно. Щоб вижити у мегаполісі, Дніпрову доводилося багато працювати. Часто підробіток був нетворчий.
Незабаром Анатолію вдалося завести так званих «корисних знайомих». Він влився у коло найпопулярніших радянських артистів. Дніпров писав пісні для популярних радянських гуртів та співаків. Приблизно в цей період він познайомився з геніальним поетом Павлом Леонідовим, який дуже вплинув на розвиток його творчої кар'єри. Разом із Павлом Анатолій написав низку геніальних творів, які у результаті стали шлягерами.
Наприкінці 1970-х років минулого століття завдяки таланту Михайла Танича вийшла композиція Радувати. Слова для пісні написав Таніч, а музику – Анатолій Дніпров.
1979 року співак зважився ще на один серйозний крок. Шанувальники дізналися про те, що Дніпров емігрував на територію Сполучених Штатів Америки. Анатолій сподівався на те, що саме в США він набуде світової слави. Виконавець винайняв квартиру в Нью-Йорку.
Життя в Америці
У групі співака New Ways, яку він зібрав після переїзду до США, грали виключно американські музиканти. Дніпрову знову доводилося тяжко. Щоб хоч якось «протриматися на плаву», він співав у ресторанах, писав пісні для західних колег сценою, гастролював країною.
Особливо палко творчість співака сприймали емігранти з Росії. Записи із треками артиста продавали значним тиражем. На початку 1980-х років він познайомився із Джоном Хаммондом. Продюсер запропонував співаку співпрацю на дуже вигідних умовах. Дніпров працював на студії Джона.
Тоді ж шанувальники творчості українського виконавця насолоджувалися композиціями, записаними англійською мовою. Popулярні американські видання публікували статті про російське шансоння. Йому вдалося реалізувати задумані плани. Він опинився на вершині музичного олімпу.
Невдовзі Анатолій підписав контракт із режисером Зархі. Він попросив написати Дніпрову саундтрек до фільму «Американське звалище». Після виходу фільму популярність Анатолія збільшилась у десятки тисяч разів. Незважаючи на це, шансоньє вирішив залишити США.
Повернення в Росію
Коли музикант приїхав на територію Росії, він оголосив про те, що відновлює концертну діяльність. Наприкінці 1980-х років завдяки композиції «Адреса-Русь» співак отримав престижну премію «Пісня року». Нагорода підбадьорила Дніпрова, і він вирушив у масштабний гастрольний тур СРСР.
У цей час дискографія співака поповнена низкою альбомів. Йдеться про платівки «Відповідь Віллі Токарєву» та «Горобина». У середині 1990-х років відбулася презентація альбому «Пряма відповідь».
Наприкінці 1990-х років він порадував шанувальників своєї творчості виходом лонгплею «Радувати хочу тебе я…». На низку композицій співак презентував відеокліпи.
Останній альбом російського шансоньє "Ностальгія по Росії" він записав у 2006 році. У планах співака був ще запис значної кількості композицій. Але його планам не судилося здійснитися, оскільки через два роки співак пішов із життя.
Анатолій Дніпров: Подробиці особистого життя
Як було зазначено вище, свого часу співак встиг попрацювати з поетом Павлом Леонідовим. Крім того, він познайомився з його донькою Ольгою. Жінка так само, як і батько, захоплювалася написанням поезій. Коли Анатолій побачив Ольгу, то закохався у дівчину з першого погляду. На початку 1970-х він запропонував їй узаконити відносини, і вона погодилася.
Незабаром жінка народила артисту дитину. 1983 року сім'я стала більшою ще на одного члена сім'ї — народився другий син, якого назвали Пашею, а 1986 року з'явилася на світ донька Олена.
Смерть Анатолія Дніпрова
5 травня 2008 року у виконавця мало відбутися виступ у Ростові-на-Дону. Транспортний засіб їхало з Волгограда. Разом із Дніпровим у салоні автомобіля знаходився концертний директор.
Дорогою в Ростов-на-Дону він помер. Причиною смерті був великий інфаркт. Рідні та близькі не могли повірити у раптову смерть Дніпрова. Чоловіка нічого не турбувало, і він до останніх днів життя виступав на сцені. Його тіло поховали на московському цвинтарі.
