Олександр Миколайович Вертинський – популярний радянський артист, кіноактор, композитор, естрадний співак. Він був популярним у першій половині XX ст.
Вертинського дотепер називають феноменом радянської естради. Композиції Олександра Миколайовича викликають найрізноманітніший спектр емоцій. Але одне точно можна сказати — його творчість не може залишити байдужою практично жодну людину.
Дитинство та юність Олександра Вертинського
Олександр Вертинський народився 19 березня 1889 року в самому серці України - Києві. Глава сімейства підробляв у журналістиці та був приватним повіреним. Мати Євгена Сколацька була із дворянського роду.
Батько і мати Вертинського не були офіційно одружені. Тоді такий союз вважали неприпустимим. Законна дружина отця Олександра не давала йому згоди на розлучення.
Микола Петрович (батько Олександра) винаймав для Євгенії Сколацької будинок. Спочатку у пари з'явилася дочка, а потім жінка народила сина Олександра.
Вертинський не пам'ятав свою матір. Справа в тому, що вона померла, коли йому виповнилося лише 3 роки. Відтепер усі турботи лягли на плечі родичів по материнській лінії.
Дітей, Надію та Олександра виховували сестри Євгенії Сколацької. Сестри ненавиділи батька маленького Сашка за «розбещення» їхньої Женечки. Брата та сестру розлучили. А незабаром він дізнався про те, що Надії більше немає в живих. Проте роками пізніше Олександр дізнався, що Надя жива. Чутки про смерть сестри розповсюджували тітки, щоб назавжди перервати їхнє спілкування.
Маленький Сашко навчався в Олександрійській імператорській гімназії. Але незабаром його було відраховано з навчального закладу за погану поведінку. Вертинський почав красти. Є припущення, що таким чином хлопчик привертав до себе увагу через відсутність батьківської уваги.
У підліткові роки він встиг здобути репутацію злодія. Пізніше він продовжив навчання у Київській класичній гімназії №4. На жаль, і у гімназії хлопець затримався ненадовго.
Участь Олександра у аматорських виставах
Через неприємності в навчанні, постійних сварок з тітонькою Олександр Вертинський відчував зневіру. Єдиною втіхою того періоду часу для молодої людини став театр. Вже тоді він почав виступати в аматорських спектаклях.
Олександр не залишив погану звичку — красти в тітки гроші. Незабаром їй довелося вигнати племінника з хати. Вертинський брався за будь-яку роботу, щоб здобути собі на їжу.
Тітка не вірила, що з Сашка може вийти порядна людина. Але незабаром удача посміхнулася Вертинському. Він познайомився із Софією Зелінською, давньою знайомою матір'ю. У будинку Софії Миколаївни Вертинський знову почав гризти граніт науки. До того ж у будинку Софії Миколаївни йому вдалося познайомитись із цікавими та впливовими людьми.
Першу популярність Олександр отримав завдяки публікаціям оповідань у місцевій газеті. Вже тоді про Вертинського заговорило суспільство, як про талановиту людину. Образ злодія зійшов нанівець.
Олександр Вертинський у театрі та кіно
Перші гроші, які Олександр Миколайович заробив у театрі, вселили в нього впевненість, що він іде у правильному напрямку. Приблизно тоді Вертинський дізнався у тому, що його сестра Надія є живий і працює у московському театрі. 1913 року він переїхав до столиці Росії.
Театральна кар'єра Олександра Миколайовича розпочалася з театрів та студій. На той час молодь ставила аматорські вистави, які мали величезну популярність у театралів. Талановитого Вертинського помітили та запросили стати частиною Театру мініатюр, що знаходився на Тверській вулиці.
Колективом, до якого було зараховано Олександра Миколайовича, керувала Арцибушева Марія Олександрівна. Перший вихід на сцену Вертинського викликав у глядачів непідробне захоплення. Артист продовжив виступати на сцені. Крім того, він писав злободенні жарти та пародії.
У цей же період Вертинський намагався вступити в Московський художній театр Станіславського. Однак його не прийняли, оскільки він погано вимовляв літеру "р".
Олександр Миколайович пробував свої сили у кінематографі. Перший фільм за участю артиста отримав назву «Обрив». Вертинському дісталася невелика роль, але сам Олександр говорив, що він отримав безцінний досвід.
Із кінокар'єрою не склалося. Усьому виною була відсутність таланту, а війна. Олександр Миколайович наприкінці 1914 року записався санітаром-добровольцем на фронт. Близько року він провів на війні. Через рік він отримав серйозне поранення, тому був змушений переїхати до Москви.
У Москві Олександр отримав сумну новину. Справа в тому, що його рідна сестра Надія померла. Для нього вона була однією з найближчих родичок. Як повідомили Вертинському, Надя померла через передозування наркотиків.
Олександр Вертинський: музика
Після реабілітації Олександр Миколайович продовжив зніматися у кіно та грати у театрі Арцибашевої. Саме тоді до артиста «приклеївся» образ П'єро. Завдяки мініатюрам, «Пісеньки П'єро», романсам «Я сьогодні сміюся з себе», «Панахида кришталева», «Кокаїнетка», «Жовтий ангел» Вертинський отримав таке довгоочікуване визнання.
Цікаво, що не лише звичайні глядачі вихваляли талант Вертинського. Критики також писали обдаруванню позитивні відгуки.
Критики відзначали, що популярність Олександра Миколайовича викликана тим, що він співав про близькі за духом теми. Він часто торкався у піснях теми нерозділеного кохання, самотності, брехні, зради, бідності та несправедливості.
Вертинський виконував музичні композиції як у власні вірші, і на поезії Олександра Блоку, Марини Цвєтаєвої, Ігоря Северянина.
Характерною рисою подачі музичного матеріалу було ґрасування. Його тексти торкалися душі радянських меломанів. Образ страждаючого П'єро породив багато послідовників, але ще нікому не вдалося пройти шлях Олександра Вертинського.
Popулярність та відвертість текстів подарувала Вертинському не лише відданих шанувальників. Олександром Миколайовичем зацікавилася Надзвичайна комісія. Представник комісії тонко натякнув Вертинському про те, що краще не писати. Пізніше біографи висловили думку, що саме тиск влади змусив Олександра емігрувати. Проте сам артист прокоментував:
Що мене штовхнуло на еміграцію? Я ненавидів радянську владу? Так, ні, влада нічого поганого мені не зробила. Я був прихильником якогось іншого устрою? Теж немає. Просто я був молодим, і мене тягнуло на пригоди…».
В 1917 Олександр вирушив у великий гастрольний тур. Він відвідав безліч країн та міст. Незабаром Вертинський купив грецький паспорт і вирушив жити спочатку до Румунії, а потім до Польщі. У роки знаменитість жила у Парижі, Берліні, Палестині. Навіть біля інших країн його концерти відвідувала армія шанувальників.
1934 року Олександр Миколайович переїхав до Сполучених Штатів Америки. Тут він організував виступ, який відвідав значну кількість російських емігрантів. 1935 року Вертинський поїхав до Шанхаю. До Росії він повернувся лише 1943 року.
Особисте життя Олександра Вертинського
Першою дружиною Олександра Миколайовича стала єврейська красуня Рахіль (Раїса) Потоцька. Після заміжжя жінка стала Іреною Вертідіс. З першою дружиною Вертинський познайомився у Польщі. Перший шлюб не можна назвати вдалим. Через 7 років Олександр розлучився із дружиною.
Після розлучення Вертинський довго було знайти супутницю життя. У нього були скороминущі романи, які не призводили ні до чого серйозного. Наступну дружину артист зустрів лише через 19 років у Шанхаї.
В іншій країні Олександр Миколайович познайомився з чарівною Лідією Циргвавою. Цікаво, що красуня була молодшою за артиста більш ніж на 30 років. Однак це не завадило їхнім стосункам розвиватися. На початку 1940-х років Вертинський одружився з Лідією.
У цьому шлюбі у пари народилися дві прекрасні дочки. Доньки успадкували від батька харизму та талант, тому також стали популярними актрисами. І навіть дочка Маріанни, Дарина Вертинська (Хмельницька), вдало розпочала кар'єру актриси, але невдовзі зрозуміла, що це не її доля.
Смерть Олександра Миколайовича Вертинського
Після повернення до рідної країни Олександр Миколайович не залишив акторської кар'єри. Зйомки у фільмах та участь у театральних постановках давали змогу непогано заробляти. Єдине, що непокоїло Вертинського в цей час, — становище його країни.
У день смерті Олександр Миколайович також виступав на сцені. Вертинського не стало 21 травня 1957 року. За словами близьких, після концерту він відчув слабкість та нездужання. Причиною смерті стала гостра серцева недостатність. Стрес та вік зробили свою справу. Могила артиста знаходиться на Новодівичому цвинтарі, що у столиці.
Пам'яті знаменитості присвячено вітрину Музею однієї вулиці міста Києва. Тут же шанувальники можуть ознайомитись із фотографіями, альбомами та іншими пам'ятками про Вертинського.
