Багато меломанів знайомі із творчістю Сашка Положинського (так співака називають його шанувальники) за творчістю гурту «ТарТак». Пісні цього колективу стали справжнім проривом в українському шоу-бізнесі. Олександр Положинський, як харизматичний фронтмен із голосом, що запам'ятовується, за короткий час став улюбленцем публіки. Але не групою єдиною. Положинський активно розкручує свій сольний проект, пише вірші та музику для колег-артистів, продюсує молодих виконавців та знімає кліпи.
Дитинство і юність
Олександр народився 28 травня 1972 року у Луцьку на заході України. Співати почав дуже рано, коли виступав на святкових ранках. Навчався у Луцькій школі № 15. Особливою запопадливістю до наук хлопець не вирізнявся. Найбільше на світі його цікавила музика та улюблена гітара. З інструментом Сашко практично не розлучався. 1987-го року, після закінчення 8-го класу, вступив до Львівського військового інтернату. Батьки вирішили в такий спосіб зробити із хулігану справжнього чоловіка. Саме в цьому інтернаті Сашко отримав одну зі своїх прізвиськ – Коміс (інтернатно-військове від слова комісар).
Вища освіта в артиста – економічна. Олександр закінчив економічний факультет Луцького технічного університету за спеціальністю «Економіка підприємства». На перших курсах університету він погано вчився і навіть хотів кинути навчання. Однак на III курсі раптово став відмінником і почав брати участь у КВК.
Творчість у долі Положинського
Сашко почав грати разом із луцьким рок-гуртом «Мухи в чаї». Колектив виконував переважно пісні, які писав Сашко. Пізніше музикант приєднався як шоумен до панківського проекту Макаров & Петерсон, з яким пробував виступати на сцені.
1996 року Олександр дізнався про фестиваль Червона Рута. Для участі у ньому потрібно було мати групу, три пісні та подати заяву. Гурту не було, проте була назва та чотири пісні. Одну заявку написав від гурту «Макаров & Петерсон» до категорії рок-музики, а іншу, від «Тартак» – до сучасної танцювальної музики. Згодом знайшлися й інші учасники для новоствореного гурту «Тартак». Положинський став його лідером та автором більшості пісень.
Олександр Положинський: «Тартак» та інші проекти
У групі "Тартак" обіймав найважливішу посаду. Сашко був (до лютого 2020 року) її художнім керівником, співпродюсером, вокалістом, шоуменом, секс-символом та старійшиною. Також тексти всіх пісень Тартака виходили з-під пера Положинського.
За сумісництвом Олександр працював телеведучим на місцевих каналах і ведучим на радіо. Протягом 2001-2002 років він вів програму для шанувальників російської естради "Російські гірки" на каналах ICTV та М1. У цій програмі ведучий іронізував над представниками попси, які для нього є відверто нецікавими, а іноді навіть смішними. Але саме російський шоу-бізнес допоміг українському співаку записати дебютний альбом гурту "Тартак" "Демографічний вибух".
Також Саша вів передачу «Свіжа кров» на телеканалі М1, яка займалася пошуком та підтримкою молодих талановитих гуртів. Артист брав у цьому активну участь, допомагаючи новачкам.
З 2007 до 2009 він разом із Романом Давидовим, Андрієм Кузьменком та Ігорем Пелихом Сашко вів ранкове «ДСП-шоу» на радіо «Європа плюс». Зокрема, разом із Кузьмою мав рубрики «Сон у руку», «Сейф», «Morning star», «Зі своїм самоваром», «Чисто пісня» та «Дзвінок другу». З 2018 року до 27 травня 2020 року вів авторську програму «Звуки о» на радіо НВ.
Олександр Положинський: фольклор та класика в піснях
У своєму прагненні донести до молоді український фольклор, у 2006 році Положинський співпрацює із народним колективом «Гуляйгород». Результатом чого стало створення однойменного альбому, в якому українська народна творчість набула сучасного звучання. Одним із проектів є запис разом із Орестом Щурою та Едуардом Приступою альбому «Понеділок». Тут музичний супровід отримали уривки із відомих творів українських класиків.
2007 року взяв участь у створенні альбому білоруської опозиційної групи «Красним па Білим».
У 2009 році започаткував сольний проект «СП», у доопрацюванні якого є пісня «Виберіть мене» (2009), випущена напередодні президентських виборів. Ще одна пісня «Цицідупа» – присвячена певній категорії дівочих поп-груп.
У 2011 році став продюсером та відібрав пісні до альбому сучасних українських ліричних пісень «Во-Вільно», виданого зі студією «Кофеїн». До збірки увійшли треки "Мотор'роли", "Началова-Блюз", Арсена Мірзояна, "Пропала Грамота", "ФлайzZzа", Юлії Лорд, Аліси Космос та інших. Також 2011 року виступив продюсером календаря 2012 року «УПА. Люди та зброя», виданого Центром досліджень визвольного руху.
Вихід Положинського із Тартака
У 2012 році спробував себе у ролі режисера кліпу «Тартак» «Моральний секс». 2014 року заснував проект «Був'є», з яким видав два альбоми у 2015 та 2019 роках. Для підтримки збірної України з футболу спільно з телеканалами "Футбол 1/2" записав кліп на пісню "Ось тобі Моя рука". 2019 разом із фронтменом гурту «Karta Svitu» Іваном Маруничем створив дует «Ол.Ів.ьЕ». У 2019 році Олександр також взяв участь у створенні волонтерського табору «Тартаків & Тартак», для відродження пам'ятки архітектури національного значення Тартаківського палацу ХІХ ст.
5 лютого 2020 року після суду над Андрієм Антоненком, де Олександр виступав як свідок, оголосив про вихід з груп «Тартак» та «Був'є».
15 вересня 2020 року Олександр Положинський у київському клубі «Caribbean Club» презентував свій новий проект під назвою «Олександр Положинський та Три Троянди». До проекту також увійшли три музикантки: Валерія Паляруш (піаніно), Марта Ковальчук (бас-гітара, контрабас), Марія Сорокіна (барабани). Гурт виконує концертну програму «Лірика», до якої увійшли різні, переважно ліричні, пісні.
Олександр Положинський: пісні для друзів
Сашко Положинський вважається одним із найкращих авторів пісень. Але пише музикант не лише для своїх проектів. Для Руслани він написав текст пісні "У ритмі серця". Для гурту Kozak System дописав вірш Василя Симоненка “Ну скажи, хіба не фантастично...” допоміг створити пісню “Не моя”. Із гуртом «Фіолет» записав пісню «Важкі слова». Гурту «Double Life» подарував пісню «Тебе». Написав слова і разом із гуртом «Riffmaster» зняли кліп на пісню «Земля».
С Арсеном Мірзояном написали та виконали пісню «Фура», присвячену всім музикантам, які рано пішли з життя. Презентація роботи відбулася у день смерті одного з них – Андрія Кузьменка. Написав слова до пісні «Завжди Перші», присвяченої десантно-штурмовим військам ЗСУ.
Особисте життя Положинського
Музикант веде досить громадський спосіб життя. Активно веде сторінки у соцмережах. Як стверджує Сашко, йому нема чого приховувати від своїх шанувальників. Він ніколи не сидить на місці. У вільний час віддає перевагу активному відпочинку, займається сноубордингом і грає у футбол на досить професійному рівні. Чоловік не одружений. Не дивлячись на тисячі шанувальниць, постійні освідчення в коханні, він все ще не знайшов ту єдину. Має квартиру у Києві, але більшу частину часу живе у рідному місті Луцьку.
Окрім спорту, Сашко багато займається саморозвитком. Любить читати. Книжка, яка справила величезне враження на музиканта – «Алхімік» Пауло Коельо. Сашко принципово не читає решту романів бразильського письменника, щоб не зіпсувати враження. З українських письменників віддає перевагу творчості Уласа Самчука та Оксани Забужко. Улюблений вираз співака – «Треба жити так, щоб було мені добре, і при цьому нікому не заважати».
Громадянська позиція та діяльність
2013 – Лауреат премії імені Василя Стуса. Сашко був одним із організаторів акції з 14 музично-інтерактивних концертів у різних містах центральної України, які проходили на підтримку української мови «Не будь байдужою».
Крім того, Положинський відомий своєю патріотичною суспільною позицією, яку він неодноразово підтверджував у текстах своїх пісень та під час публічних виступів. Зокрема, трек "Я не хочу" з альбому "Музичний" став неофіційним гімном Помаранчевої революції. Спільно з іншими музикантами виступає на підтримку воїнів ЗСУ, які перебувають у ОРС (АТО).
Положинський про ситуацію в країні
Цитата із інтерв'ю одному з українських журналів. «Я не можу в цьому випадку одягнути маску безтурботності, вдавати, що все добре, що ніхто не гине, ніхто не страждає. Що немає людей у шпиталях з відірваними кінцівками, я не можу вдавати, що не бачу мільйони людей, яким ніде жити, бо їм довелося тікати з дому і не можу вдатися, що задоволений тим, що робиться в країні. Я незадоволений діями чиновників та протестним рухом. Я розумію, що воно йде не в тому напрямку, в якому має рухатись. Задіяно багато людей, які за своїми ідеалами та близько не стоять до цього всього, просто задовольняють особисті інтереси».
Разом із Іваном Маруничем підтримали ініціативу проти забудови, ініціювали всеукраїнську інформаційну кампанію за збереження гірничого масиву Свидовець.
