Олександр Башлачов зі шкільної лави був нерозлучний із гітарою. Музичний інструмент супроводжував його скрізь, а потім послужив ще й поштовхом для того, щоб присвятити себе творчості.
Інструмент поета та барда залишився з чоловіком і після смерті – його близькі поклали гітару до могили.
Юність та дитинство Олександра Башлачова
Олександр Башлачов народився 27 травня 1960 року на території Череповця. Сашка має молодшу сестру на ім'я Олена. Башлачов згадував про те, що в дитинстві йому не вистачало уваги батьків, які змушені були працювати з ранку до ночі.
Найбільше маленький Сашко любив читати. Перший вірш, за власним зізнанням Олександра, він написав у 3 роки. Мама звернула увагу на талант сина та хотіла записати його до музичної школи.
Однак Сашко відмовився від цієї ідеї. Він сказав, що йому шкода дітей, змушених відвідувати заняття, адже немає нічого гіршого за «ігри на музичних інструментах за розкладом та під наглядом викладача».
Якось шкільна вчителька запропонувала учням випустити альманах. Олександр Башлачов виявив найбільшу активність та підтримав ідею вчителя. Він не лише написав більшу частину віршів та статей, але ще й керував процесом збирання матеріалу.
У підлітковому віці поезія змінила прозу. Сашко почав описувати свої будні, з властивим максималізмом. Друзі дали молодій людині прізвисько «Літописець». Незабаром Башлачов спалив ранні рукописи, оскільки вважав їх «кривими».
Після закінчення школи Олександр вирушив підкорювати Ленінград. У місті він вступив до університету на факультет журналістики.
Перші два курси Башлачов подолав без проблем. Незабаром у молодої людини почалися проблеми — приймальна комісія попросила Башлачева показати опубліковані раніше статті.
Шкільного альманаху виявилося замало. Олександр повернувся додому. Потім у Олександра почалася «побутова». Молодій людині не вистачало коштів на існування. Незабаром він улаштувався на металургійний завод.
Паралельно з цим Башлачов писав статті для газети «Комуніст», намагаючись всіма силами зберегти любов до журналістики.
Через рік Олександр зробив спробу вступити до вищого навчального закладу. Цього разу досвід та знання абітурієнта приймальна комісія гідно оцінила.
Наприкінці 1970-х Башлачов став студентом Уральського державного університету Свердловська.
Творчий шлях та музика Олександра Башлачова
Олександр Башлачов був найкращим студентом на потоці. Навчання давалося йому настільки легко, що часто прогулював лекції.
Замість нудних та довгих лекцій Сашко проводив час у рідному Череповці, де разом із колективом «Рок-вересень» писав пісні та виступав на музичних фестивалях.
Цікаво, що тривалий час Олександр Башлачов не виходив на сцену разом із колективом. Він був сором'язливий. У групі він вважався як поет. Окрім того, він відповідав за організацію концертів.
Після закінчення вищого навчального закладу Башлачов повернувся до рідного видання «Комуніст». І якщо попереднього разу він був окрилений роботою, то потім вона почала пригнічувати його.
Ідейні статті, написання яких більше не тішило, були сусідами в житті Башлачова з альтернативною музикою.
У 1980-х років колектив «Рок-вересень» розпався. Башлачов переживав сильне емоційне потрясіння, яке спонукало його піти з редакції. Він вирушив до Москви. Прибувши до столиці, Олександр шукав себе.
У Москві у свого старого знайомого Леоніда Парфьонова Башлачов познайомився з Артемієм Троїцьким. Друзі переконали переїхати Олександра до столиці.
Молодий чоловік піддався на вмовляння, і щовечора Башлачов тримав у руках гітару і виконував для друзів пісні свого твору.
Незабаром друзі записали домашній виступ Башлачова. Записи Олександра розлетілися у всьому СРСР. Бард набув першої «порції» популярності.
По країні почали ходити найрізноманітніші чутки про дивовижного виконавця. Один із них розповідав про те, що під час гри на гітарі Башлачов настільки віддавався справі, що під кінець вечора його пальці були у крові від інтенсивної гри.
Олександр завжди змінював тексти своїх композицій. Досить часто під час виступу співак на ходу правив останні рядки у піснях «Нікому берізку заламати» та «Як вітру осінні».
Дебютний виступ на великій публіці
На широку публіку Олександр Башлачов виступив 1985 року в Ленінграді. Виконавець виступив на одній сцені разом із талановитим Юрієм Шевчуком.
У тому ж 1985 році Башлачов вирішив остаточно переїхати до столиці. З цього моменту молодий чоловік активно брав участь у рок-тусовці.
Олександр продовжував проводити домашні концерти. Але, на превеликий жаль шанувальників, виконавця «не пускали» на екран телевізора. Таке становище дуже пригнічувало Башлачова.
Наприкінці 1980-х років режисер Олексій Учитель запропонував Олександру взяти участь у створенні фільму «Рок». Для Башлачова така пропозиція була великою честю.
Він з ентузіазмом підійшов до репетицій. Але за кілька місяців він відмовився брати участь у зйомках фільму. Також Олександр вступив із кінофільмом «Барди прохідних дворів» Петра Солдатенкова.
У Олександра Башлачова почала розвиватися серйозна депресія. Чоловік і сам не усвідомлював того, що він потрапив у пастку. Завантажений графік, постійна зайнятість, успіх, юрби шанувальників не рятували від нудьги.
1988 року Башлачов поїхав до столиці, де взяв участь у кількох квартирниках. Концерти Олександра проходили за допомогою повної зали глядачів.
Незадовго до столичного турне ім'я Башлачова прозвучало на рок-фестивалі, де поет та композитор виконав композицію "Все від гвинта".
Окрім цього Олександру вручили престижний приз «Надія». Після повернення до Ленінграду талановитого Олександра Башлачова не стало.
Особисте життя артиста
Олександр Башлачов мав успіх у представниць слабкої статі. Чоловік волів не розповідати про свої пасії. А якщо говорити про велике кохання, то це взагалі було заховано від сторонніх очей.
Під час навчання в університеті Башлачов «купався» у жіночій увазі. Причому у чоловіка був певний смак - він віддавав перевагу високим, худорлявим дівчатам з точеною талією.
Його друзі говорили про те, що всі «панночки» Башлачова за типажем нагадували Ніколь Кідман у її найкращі роки.
У 1985 році Олександр одружився. Обранкою Башлачова стала красуня Євгенія Камецька. Але незабаром з'ясувалося, що цей шлюб фіктивний.
Дівчина погодилася вийти за чоловіка заміж, щоб він одержав ленінградську прописку. Дівчина, з якою у цей період Башлачова пов'язували близькі стосунки, — Таня Авасьєва.
Чоловік покликав Авасьєву під вінець і вона погодилася. Незабаром у пари народився первісток, якого назвали Іван. Хлопчик прожив лише кілька місяців і помер. Пара не змогла впоратися із цим горем. Тетяна та Олександр розлучилися.
У травні 1986 року в гостях у своєї давньої знайомої Олександр познайомився з Анастасією Рахліною. Настя була ознайомлена із творчістю Башлачова і не приховувала того, що була його шанувальницею.
То справді був бурхливий, але швидкоплинний роман. Поет та виконавець помер. Анастасія тяжко переживала втрату коханого. Через кілька місяців після похорону жінка народила сина Башлачова — Єгора.
Смерть Олександра Башлачова
Останні дні свого життя Олександр Башлачов провів у квартирі першої дружини. З Євгенією Камецькою чоловікові вдалося зберегти дружні стосунки. Часто у будинку Камецької Башлачов проводив квартирники.
Олександра не стало 17 лютого 1988 року. Євгенові розбудив стукіт у двері. Правоохоронці повідомили про те, що чоловік помер. За версією слідчих, Башлачов скоїв самогубство - він має намір випати з вікна.
Друзі та близькі виконавці ухвалили версію правоохоронних органів. Вони підтвердили, що Башлачов тривалий час перебував у затяжній депресії.
Протягом останнього року чоловіка переслідувала творча криза, яка тільки пригнічувала і так важке становище.
Олександра Башлачова поховали на Ковальовському цвинтарі у Санкт-Петербурзі. Могилу виконавця шанувальники позначили деревцем, яке прикрасили дзвіночками.
Башлачов був самогубцем, але, незважаючи на це, родичі та друзі досягли того, щоб його відспівали в соборі.
